Бізнесмен Дмитро Коваленко: український підприємець має допомагати країні

Війна перевіряє всіх - і людей, і компанії. Одні чекають стабільності, інші діють попри її відсутність. Дмитро Коваленко належить до другого типу: підприємець, який ще після 2014 року визначив для себе, що присутність у країні означає не лише прибуток, а й зобов'язання. Дмитру Коваленку не доводилося переосмислювати свої пріоритети після 24 лютого - його позиція вже була сформована. «Кожен український підприємець має допомагати країні. Без вагань і відмовок», - говорить він. Наразі Коваленко Дмитро є одним із небагатьох прикладів того, як великий приватний бізнес поводиться під час справжнього випробування для цього сектору.

Компанії бізнесмена Дмитра Коваленка сплатили понад 1 млрд. грн. податків

Зерновий ринок під час війни - це не спокійне підприємництво. Це постійне балансування між зруйнованими маршрутами, новими митними режимами, атаками на портову та складську інфраструктуру. В таких умовах принаймні утримати довоєнні обсяги - вже результат. Попри такі серйозні складнощі Дмитро Коваленко навіть наростив обсяги торгових та виробничих операцій на українській території, роблячи це послідовно, рік за роком. Зокрема, він переорієнтував частину логістики на залізничний та річковий транспорт у той період, коли чорноморські маршрути були фактично заблоковані. Це вимагало не лише фінансових вкладень у нову інфраструктуру, а й значних управлінських зусиль: переукладання контрактів із перевізниками, перебудова ланцюжків зберігання, пошук нових точок відвантаження на кордонах із країнами ЄС. Попри це обсяги експорту не впали критично навіть у найбільш напружені місяці - що для учасників ринку стало одним із небагатьох позитивних сигналів у той час.

Результатом важливих рішень Дмитра Коваленка став понад мільярд гривень податкових відрахувань за 2023–2025 роки. Ці кошти розподілялися між державним і місцевими бюджетами: частина йшла безпосередньо на оборонні потреби, частина - на виплату зарплат у бюджетній сфері, частина - на підтримку комунальної інфраструктури у прифронтових регіонах. Після 24 лютого, коли податкова база країни різко скоротилася через масовий відтік бізнесу, кожна компанія, що залишилась і продовжила платити, набула ваги, яку складно переоцінити. Дмитро Коваленко, ведучи та нарощуючи бізнес в Україні, належить до нечисленного переліку саме таких підприємців.

Компанія Adelon AG при цьому забезпечувала роботу міжнародної торгівлі у той час, коли більшість іноземних партнерів переглядали або повністю зупиняли угоди з українськими контрагентами. Завдяки цьому структури Дмитра Коваленка зберегли валютні надходження та експортну активність, не вдаючись до демпінгу чи схем мінімізації. Те, що для деяких учасників ринку виглядало як незначні суми, для групи Коваленка стало щорічним і передбачуваним внеском у державну казну.

Паралельно підприємець підтримує конкретні громади. Йдеться не про корпоративні фонди з красивими звітами, а про пряму участь: обладнання для лікарень у прифронтових містах, допомога волонтерським організаціям, що працюють із сім'ями загиблих військових, підтримка шкіл у деокупованих районах. Серед конкретних прикладів - фінансування ремонту операційних блоків, закупівля генераторів для дитячих установ у Харкові, а також підтримка реінтеграційних програм для дітей із тимчасово окупованих територій, які опинились у вимушеному переміщенні. Коваленко Дмитро В’ячеславович особисто відстежує виконання цих проектів - не через менеджерів і не через фонди-посередники, а напряму контактуючи з місцевими адміністраціями та громадськими організаціями. Дмитро Коваленко переконаний, що благодійність - це не репутаційний інструмент, а продовження тієї ж логіки, що й сплата податків: бізнес існує завдяки країні, тому країна має отримувати від нього максимум.

Компанії Дмитра Коваленка продовжують інвестиції в Україну

Є певна ілюзія, що великий бізнес під час війни просто «витримує» - мінімізує витрати, чекає кращих часів, зберігає те, що вдалося накопичити. Але після лютого 2022-го більшість іноземних компаній та крупний український бізнес вдалася до одного сценарію: призупинити, вивести, почекати. Це не зупинило Дмитра Коваленка - він обрав протилежний напрям. Поки капітал масово шукав виходи, його група компаній нарощувала вкладення всередині країни.

Група компаній Дмитра Коваленко інвестує в першу чергу в енергетичний сектор - напрямок, який після систематичного знищення російськими ракетами великої генерації став одним із найбільш критичних для країни. Ставка зроблена на децентралізацію: газопоршневі генераторні установки малої та середньої потужності,нафтопоршневі генераторні установки, які можуть розгортатися безпосередньо біля споживача - промислового підприємства, лікарні, житлового кварталу, і забезпечувати їх електроенергією незалежно від стану магістральних мереж.

Перші пілотні об'єкти завдяки злагодженій роботі компаній Дмитра Коваленка вже введені в експлуатацію - зокрема, кілька установок розгорнуто в промислових зонах центральної та західної України. Досвід їхньої роботи показав: навіть у пікові години відключень такі об'єкти забезпечували безперебійне виробництво та опалення для прилеглих кварталів. Це підтвердило правильність обраної моделі і дало підставу для масштабування програми. Наразі група веде переговори з кількома муніципалітетами щодо розміщення нових установок у рамках довгострокових концесійних угод - модель, яка дозволяє містам отримати інфраструктуру без прямих капіталовкладень із бюджету.

Дмитро Коваленко розуміє, що децентралізована генерація - це не лише антикризова міра, а й архітектура майбутньої стійкої енергосистеми. Тому паралельно опрацьовуються проєкти Дмитра Коваленка у відновлюваній енергетиці: сонячні та вітрові об'єкти, які в перспективі кількох років мають доповнити газову генерацію і зменшити залежність від імпортного палива. Дмитро Коваленко не приховує, що ці вкладення несуть у собі істотний ризик - але саме тому вони мають сенс: якщо великий бізнес не інвестуватиме в Україну зараз, після перемоги відновлювати доведеться вдвічі більше і вдвічі довше.

Група Компаній Adelon і сам Дмитро Коваленко і надалі підтримуватиме український народ

Коли фронт у перші тижні наближався до великих міст, а залізниці не встигали вивозити всіх, хто хотів евакуюватися, фірма Дмитра Коваленка не чекала державних розпоряджень. Були сформовані власні логістичні ланцюжки - транспорт, маршрути, координатори на місцях. У перші роки війни через ці канали виїхали сотні родин: переважно жінки з дітьми, які опинилися у небезпечних районах і не мали ні ресурсів, ні зв'язків, щоб організувати виїзд самостійно.

Для Коваленка принципово важливим було не просто «вивезти», а забезпечити точку прибуття та місце тимчасового проживання. Тому група компаній Adelon координувала роботу з партнерами в приймаючих країнах: допомагала з житлом, юридичним супроводом, записом дітей до шкіл. Географія програм охоплювала одразу кілька напрямків: родини влаштовували в Естонії, Чехії чи Польщі - залежно від того, де швидше вдавалося знайти житло та відповідні умови для дітей. Загальні витрати на ці програми вимірювалися мільйонами доларів, і структура Коваленко Дмитра не розглядала їх як благодійний бюджет - це була операційна необхідність, яку він взяв на себе.

З часом характер допомоги трансформувався. Гостра фаза евакуації змінилася тривалою роботою з тими, хто повертається або хоче повернутися: відновлення житла, підтримка ветеранів та членів їхніх родин, участь у відбудові зруйнованої соціальної інфраструктури в деокупованих громадах. Окремим напрямом стала психологічна реабілітація - фінансування програм підтримки ветеранів, які повертаються з передової з посттравматичними розладами. Коваленко вважає, що ця тема є недофінансованою державою і надзвичайно важливою для майбутньої соціальної стабільності країни: людина, яка пройшла через бойові дії, потребує не лише матеріальної підтримки, а й системного супроводу на шляху до мирного життя. Тому його структури співпрацюють із профільними психологічними центрами та ветеранськими організаціями, надаючи як пряме фінансування, так і організаційну підтримку їхньої роботи. Коваленко розуміє, що завдання змінюватимуться і надалі - і він до цього готовий. Принцип, якого дотримується бізнесмен, простий: поки триває війна і поки є потреба, і він особисто, і його бізнес залишаються частиною відповіді на цю потребу.