Відомий закарпатський педагог Василь Росул святкує ювілей
Про таких людей сьогодні рідко пишуть журналісти. Але на таких тримається світ. Його можна, без сумніву, назвати зачинателем в освіті Закарпаття. Створив перший вищий педагогічний заклад в краї – Мукачівський гуманітарно-педагогічний інститут. За його сприяння засновано Вище професійно-технічне училище та Військовий ліцей при СШ № 12 в Мукачеві. Пізніше – магістратура зі спеціальності «Педагогіка» в Ужгородському національному університеті.
В освіті Закарпаття – відома людина. Професор, кандидат педагогічних наук, очільник освіти області в непростий період історії України, ректор Мукачівського гуманітарно-педагогічного інституту, проректор з науково-педагогічної роботи та гуманітарної освіти в Закарпатському державному університеті, в.о. ректора Мукачівського державного університету… Педагог, про якого відгукуються учні, студенти, колеги-освітяни у винятково позитивному контексті.
А взагалі, в такому руслі триває все його професійне і особисте життя: переборюючи труднощі йти до перемоги в ім’я добра. Сьогодні йому 70. Багато сказано про Василя Васильовича Росула. Але, коли в людині живе океан мудрості, добра й професіоналізму, спілкуватися можна довго і черпати енергію світла безкінечно.
– Які думки перші приходять вам на думку з нагоди ювілею?
– Про швидкоплинність часу…
– Ваш життєвий і професійний шлях був усіяний і терном, і квітами… Що було найважче?
– Найважчим було приймати негативні рішення щодо окремих осіб. Це доля керівника, на жаль…
– З висоти Вашого досвіду, якою би мала бути саме українська модель освіти з огляду на сучасні реформи?
– Сучасна модель української освіти мала б бути направлена на збагачення економіки держави при високій підтримці освіти і освітян від школяра до викладача вузу.
– Ваш шлях – це зростання від вчителя школи - до ректора вузу. Ви, без сумніву, знаєте кожен «закуток» освітнього закладу. З чого починається школа?
– Школа починається з маленького допитливого школярика та першої вчительки, з належних умов навчання і гідної зарплати вчителя. І в цілому – з високопрофесійних педагогів.
– А з практичної викладацької роботи що б могли пригадати цікавого?
– Відомо, що дзвінок для учнів та студентів - це святе… З приємністю згадую, як після одного з уроків в Мукачівській школі-інтернаті учні просили продовжувати з ними заняття… Така сама ситуація повторилася зі студентами-туризмознавцями УжНУ… Значить, працював не дарма…
– А що думаєте про ідею скорочення вузів?
– Ідея скорочення вузів виникла від фінансової безпорадності чиновників. Треба впорядкувати фінансове забезпечення освіти і науки на найвищому державному рівні.
– Якби в сферу освіти почали вкладати в десятки разів більше коштів, які ви б здійснили найперші інвестиції як освітній менеджер?
– Без сумніву, це були б інвестиції в зарплату, стипендії, комп’ютеризацію і належні умови в навчальних закладах.
– Що в сучасній освіті є найнебезпечнішим?
– Це, перш за все, черствість, зазнайство і зневіра в краще майбутнє працівників освіти…
– Що Вас сьогодні приємно дивує?
– Це, без сумніву, високі результати конкурсів, олімпіад, змагань українських учнів і студентів на міжнародному рівні…Молодь талановита…
– Якби була можливість поспілкуватися із відомим українським педагогом Василем Сухомлинським, про що б його спитали?
– Спитав би, про що він думав, коли тиснув руку моєму тестю (усміхається). Так, вони були знайомі.
– В чому секрет щастя людини?
– У можливості робити добро і бути корисним для людей….
– Щиро вітаємо з чудовим ювілеєм, Василю Васильовичу! Зичимо міцного здоров’я, радісних щоденних новин, енергії, оптимізму на многая і благая літа!!!