Іменем покійного священика Георгія Добри названа одна з вулиць Міжгір’я

Віднедавна одна з вулиць прекрасного мальовничого гірського селища Міжгір’я носить ім’я Георгія Добри, котрий колись був тут настоятелем Петро-Павлівського храму. А ще – митрофорним протоієрем,...

– У Міжгір’я він потрапив після закінчення студій у Луцькій духовній семінарії та академії в Загорську. Правда, до Міжгір’я нетривалий час очолював парафії в селах Онок на Виноградівщині та Запереділля на Міжгірщині, – розповіла його старша сестра 82-річна Марія Попович, і продовжує, – Стати священиком моєму брату було суджено долею. Коли згадую його, ловлю себе на думці, що його життя чимось схоже на тих персонажів, що описуються в релігійних житіях.

Мені було вже сім років, коли народився Юрій. Розвивався він нормально, але у піврічному віці тяжко захворів. Лікарі були безсилі. Тоді наш дід Андрій Лях з Лукова порадив шукати поміч у Бога. Так і зробили. Дев’ять удовиць прочитали Псалтир, молилися над дитиною монахи Городилівського монастиря, а що вже старалися батьки, я бачила – вони молилися постійно: і вдома, і на полі.

Хвороба відступила. Твердо переконані батьки, що в цьому їм допоміг тільки Бог, вони пообіцяли цю дитину Йому.

У школі Юрій вчився дуже добре, але після закінчення семирічки пішов послушником у Городилівський монастир. Звідти його забрали і в армію.

Згодом, через півтора року служби Юрія Добру комісували.

Відразу після звільнення він пішов навчатися в Луцьк. До речі, добрим товаришем по семінарії у нього був нині митрофорний протоієрей Георгій Чулей – благочинний Іршавського православного округу.

- У Міжгір’ї брата дуже любити, – продовжує Марія Попович, бо і він любив та поважав людей. – Коли легалізувалася греко-католицька церква, він без вагань передав церкву у центрі Міжгір’я братам по вірі, а з греко-католицьким священиком жив у мирі та злагоді.

Слухаючи розповідь старшої сестри, й автор цих рядків пригадав собі одну історію майже двадцятирічної давності. Тоді в Міжгір’ї помер редактор райгазети Микола Красняник.

Заупокійну літургію за Миколою відслужили спільно православний священик Георгій Добра та його греко-католицький колега. І проповіді над тілом покійного виголосили обидва. Похорон був величезний, і всі присутні сприйняли такий порядок із великим схваленням.

Нинішнього року о.Георгію мало виповнитися 75, але, на жаль, уже дев’ять років спочиває у міжгірській землі, біля храму, в якому відслужив понад 30 років. Його справу продовжує син Євген, котрий, як і батько, є настоятелем Петро-Павлівського храму, а також благочинним.

Михайло Ціцак