Закарпатський винахідник здивував європейців

Коли покійний дід Михайла Кертиса давав йому переписувати сторінки Біблії, мабуть, і в думках не припускав, що тим самим засіває зерна, які через десятиліття проростуть не просто вольницею характеру, непокірним норовом та незборимою життєвою потугою.

Ось і про енергетичну незалежність рідної країни від її північної сусідки він думав завжди. Ідей у нього – море. Від утопічних до реалістичних, які сам і впроваджує.

Проте Кертис – фантазер, але не настільки. Тому, переконавшись у безсилості лобової атаки на китайський масштаб муру російського нафтогазового лоббі у верхніх владних ешелонах та корумпованості нашої влади, вирішив піти іншим шляхом. За два роки важкої праці він витворив довжанське чудо: втілив власну ідею водогрійного піролізного (газогенеруючого) котла на дровах моделі «КД-TURBO» потужністю 25, 30, 40, 50, 75, 100 КВт.

Все – від задуму до поточного виробництва – зайняло два роки. Один такий Кертисів котел кілька років тому був на виставці в Ужгороді, а на одній із київських – зайняв третє місце за програмою Кіотського протоколу для України. Думаю, що поінформований в українських реаліях читач уже здогадався, що із 600 млн. дол., передбачених на цю програму, довжанському машинобудівнику дістався нуль із хвостиком.

Хоча над країною й навис російський газовий зашморг. Тоді ж у Довге приїхала представницька європейська делегація, аби оглянути виробництво, яке випускає котли, здатні реально конкурувати із аналогічною продукцією провідних світових фірм.

Переваги Кертисового котла – у використанні альтернативного дешевого та доступного палива, високій ефективності та економічності, екологічній безпеці, автоматичній регуляції потужності, простоті обслуговування, дворазовому завантаженні дров на добу, високій якості та надійності.

До того ж М.Кертис дає гарантію своїй продукції на 15 років. У Довгому його котли, до речі, вже опалюють приватний будинок, ресторан і санаторій «Боржава».