Ужгородська "Говерла" програла у рідних стінах донецькому "Шахтарю"

Звичайно, порівнювати силу "Говерли" та "Шахтаря" – справа остання. Втім, перед очним поєдинком цих команд були ж сміливці, які реально вірити у спроможність ужгородців відібрати в донеччан очки. Що це: бажання познущатись? Видавання бажаного за дійсне? Неадекватність? Ярличок приклеїти, або посміятись – це, звичайно, справа нехитра. Але сміялись і з тих, хто вірив у успішний підсумок гри проти "Шахтаря" "Карпат" та "Волині". А воно он як в підсумку повернулось. Це футбол; і наш чемпіонат вже перестає бути змаганням однієї/двох команд.

Те, що донецький "Шахтар" не виглядає зараз монолітною глибою в українському футболі тішить конкурентів донеччан, але самих "гірників" і їх вболівальників із колії не вибиває. Те, що не вбиває – робить сильнішим; тобто, всі труднощі повинні тільки загартувати донеччан, додати колективу потужності і досвіду – адже крайності "вбиває" в аспекті Чемпіона навряд чи варто чекати. Після складного, але пристойного за рівнем гри матчу проти "Байєра" "Шахтар" відправився на крайній Захід України, щоб поборотись із "Говерлою" за важливі з турнірної точки зору три очки.

Ужгородці ніколи в своїй історії не перемагали донецький "Шахтар". За весь час Незалежної України – дві нічиї, сім забитих м’ячів і 41-ин – пропущений. Але сьогодні перед "Говерлою" стояло чітке завдання: бодай спробувати зламати неприємну для себе традицію. Коли ж, як не зараз? Закарпатський колектив в звітному сезоні володіє чи не найсильнішим складом за всю свою історію виступів в еліті, моментами демонструє дуже привабливий футбол, змінює тенденції і намагається знищити закоренілий стереотип про свій статус аутсайдера. Боротись непросто. Але чи є зараз в УПЛ бодай одна команда, якій легко?

Влітку, коли в Ужгороді грали спочатку "Динамо", а потім – "Металіст", на місцевому стадіоні було справжнє свято. За неприємною традицією вболівальники все ще ходять, в першу чергу, дивитись на суперника, а в же в другу – підтримувати власну команду. Аншлагу на місцевому "Авангарді" сьогодні могла завадити хіба що погана погода. Температура повітря як для пізньої осені в Ужгороді – доволі комфортна, от тільки останнім часом багато дощило. Сьогодні день теж був сирим, але вечір видався гарним: безвітряно, сухо (короткий дощик тільки пройшов в середині першого тайму), в міру – прохолодно; для такої пори року, практично, ідеальна погода.

Відповідно, ажіотаж був шаленим. "Серйозна команда – серйозний контроль" - жартували стюарди. Вже вчасно і без ексцесів зайняти своє робоче місце – було половиною справи. Коли організаційні моменти, нарешті, вирішились, почалась, власне, гра. Мірча Луческу, прогнозовано, кинув у бій основних виконавців. Щоправда, не було, навіть, у заявці Тайсона та Луїса Адріано, втім, Бернард та Факундо Феррейра – то гідна заміна. Місце у воротах зайняв Андрій П'ятов, за центр захисту відповідали Сергій Кривцов із Ярославом Ракицьким. Зліва розмістився В’ячеслав Шевчук, справа – Даріо Срна. Тарас Степаненко та Фред тримали опорну зону, Алекс Тейшейра діяв вище – більше на атаку. Бернард і Дуглас Коста розмістились на флангах півзахисту, Феррейра, як уже зазначалось – єдиний номінальний нападник.

З "Говерлою" все було вкрай зрозуміло і прогнозовано. Володимир Єзерський, як і передбачалось, відновився і зайняв своє місце в центрі захисту поруч із Віталієм Лисицьким. Леандро та Крістіан Орос – то фланги. Також поправився Маріус Нікулає, який відігравав роль форварда. З глибини румуна підтримували Володимир Лисенко, Віталій Буяльський і Душан Савіч. Центральну вісь тримали Резван Кочіш та Сотіріос Балафас.

"Шахтар" почав без розвідки. Олександр Надь із першої ж хвилини поєдинку опинився під обстрілом, який затіяли "гірники". Тон атакам "Шахтаря" задавали фланги. Пройшло приблизно п’ять хвилин – Бернард цупким ударом трохи не влучив у ствір воріт, а за мить – Дуглас Коста сколихнув каркас. Мірча Луческу в цей момент був спокійним, а от В’ячеслав Грозний сидіти на своєму місці не міг, але й сварити підопічних теж не хотів – ужгородці старались, однак довго втягувались у ритм поєдинку.

Після жвавого старту "Шахтар" трохи послабив хватку. Власне, гості намагались діяти в традиційній для себе комбінаційній манері, але не завжди вдавалось уникати силових єдиноборств, в які господарі намагались втягнути суперників на кожному клаптику поля. "Гірники", навіть, пробували кілька разів переходити до атаки довгими передачами з власної половини поля. Власне, середина першого тайму була рушійною. Моменти біля воріт Надя виникали регулярно. Срна, двічі Коста, Бернард – промахи донеччан, а також класна гра голкіпера "Говерли" викликали на трибунах "Авангарду" неабияке пожвавлення. Став турбуватись вже й Луческу, сварячи центральних захисників за, очевидно, зайву нервозність.

Небезпідставно… Адже "Говерла" з середини тайму почала огризатись дуже перспективними контратаками. Одну з таких завершував ударом Буяльський – П'ятов був на місці, ще проривався до чужих володінь Савіч - все було складно, але при прихильності фортуни – могло б бути цікаво.

Завершився тайм двома моментами Дугласа Кости – то було на межі голу. Однак перший тайм "Говерла" звела до нічиєї і Грозний дуже жваво пішов до роздягальні – з бажанням швидко донести до своїх підопічних план на тайм другий.

А план був простим: дати "гірникам" мінімум простору, і далі тримати лінії, а при нагоді – швидко атакувати у відповідь. "Шахтарю" по перерві було набагато важче. Тільки після десяти зіграних хвилин у другому таймі "гірникам" вдалось по-справжньому потурбувати Надя. Коста завершив прохід флангом класним прострілом, але маленького Бернарда, захисники, практично, затоптали. Однак, повністю відбити атаку "Шахтаря" і заспокоїтись господарям не вдалось. "Гірники" продовжували наступати другим темпом і забили після навісної передачі. Срна справа активізувався, видав пас на Шевчука, той грудьми скинув на Кривцова, а Сергій головою пробив вміло – гол організувала захисна ланка "Шахтаря".

Гості не дозволили "Говерлі" переломити хід поєдинку. Здавалось, що ще хвилин десять без пропущеного м’яча – й закарпатці цілком сміливо могли б розраховувати як мінімум на нічию. Але, напевно, це і є клас. Гол для "Шахтаря" став надзвичайно важливим – від того й емоції тренерського штабу та гравців були відповідними.

Але могла "Говерла" тут же результативно відповісти. Кочіш, опинившись у чужому штрафному майданчику з м’ячем, хотів сам вирішити долю епізоду, хоча поруч було двоє партнерів. А вже далі донеччани гру заспокоїли. Контроль м’яча й неспішні розіграші – все те, що й потрібно було "Шахтарю". Закарпатці наче спочатку прийняли такі правила гри, думаючи про фінальний штурм. Та донеччани настереглись і від цього. Едуардо, що вийшов на заміну, скористався подачею від кутового прапорця Срни і остаточно вбив інтригу.

Після другого голу заспокоїлись і вболівальники, і обидва тренери, і футболісти. З трибун вже було чути мову по вечір боксу, який сьогодні теж чекає на спортивну Україну, про перипетії боротьби в УПЛ та про наступний матч "Говерли", який пройде у Києві, на НСК "Олімпійський" (але спочатку збірні, до яких "Говерла" делегує двох гравців на "стики"). А сьогодні вище голови закарпатцям стрибнути не вдалось. Матч, звичайно, який за результатом і"Говерлі" до активу занести складно, а от за змістом гри і бажанням – будь-ласка. Був момент, коли, здавалось, межа сенсації була уже перетнутою. Але всі ілюзії "Шахтар" розвіяв голом Кривцова. Сьогодні перемогли сильніші.