У матчі 27 туру Прем’єр-ліги "Говерла" перемогла "Карпати"

Олександру Севідову впору домовлятися з суперником, щоб матч починався з рахунку 0:1. Черговий ключовий матч у боротьбі за виживання по-справжньому почався для ужгородців після невдалого першого...

По грі, звичайно, підсумок першого тайму матчу проти Карпат та двобою тижневої давнини проти Арсеналу порівнювати ні в якому разі не можна. Говерла грала помітно краще в атаці і не допускала жахливих помилок в обороні. Тим не менш все одно програвала, що за чотири тури до кінця означало - практично виліт.

Напередодні будь-якого матчу більшість любителів футболу любить будувати очікування, тому після матчу часто прийнято чути запитання - виправдалися очікування, не розчарувала гра? Поєдинок Говерли і Карпат саме був таким, що абсолютно не розчарував. Ясна річ, когось не влаштовує рівень гри, а львів'янам точно не подобається результат. Але якості гри від поєдинку претендентів на виліт не прийнято чекати, а ось по частині напруги, самовіддачі та характеру все було здорово.

Говерлу ситуація в турнірній таблиці змушувала з перших хвилин йти вперед. Практично весь перший тайм головною різницею між командами був цей фактор. Причому, він говорив не на користь ужгородців. Львів'яни теж не могли дозволити собі розслабленість або інші неприємні моменти, зате у них малося повне право грати з холодною головою. На них не давило відчуття неодмінної перемоги, і Карпати за допомогою врівноваженості діяли більш чітко і спокійно.

Зрештою, і гольових моментів при всьому номінальному перевазі Говерли гості мали більше. Пару раз захисникам і голкіперу Бабенко довелося всерйоз попрацювати. Найбільш яскравий момент, відповідний цим словам, - шанс Гладкого. Винос Богатінова перетворився на передачу на вихід Гладкого на побачення з воротарем, нападник зумів проштовхнути м'яч у бік воріт, але його спочатку зачепив Бабенко, а потім і Щедраков підстрахував на лінії воріт.

Ужгородці намагалися взяти бажанням. Знову ж таки в порівнянні з тим матчем проти Арсеналу, коли гравців команди якраз і звинувачували в дивному відсутності мотивації. Зараз це було. Тільки проблема в тому, що крім бажання нічого не було.

Можливо, кращим підсумком не самою виразною першої половини зустрічі була б нічия, але гол Карпат абсолютно не став холодним душем. Ксьонз красиво на правому фланзі пройшов Макаренка і подав на дальній кут воротарського майданчика, Петров і Рніч не розібралися кому накривати Гладкого, який після низки матчів з дивовижними промахами, нарешті, забив.

Після матчу напевно у багатьох шанувальників Карпат проскочила думка: краще б він цього не робив ...

Говерла на другий тайм вийшла не просто з настроєм, а й з чітким розумінням способів тиску. Звичайно, вплинула на гру Карпат травма Богатінова. Не сказати, що Мисак запоров гру, проте з македонцем захисники більш впевнено себе почували. Наприклад, в голі Ле Таллек Пластун, здалося, трохи зупинив гонитву за французом, оскільки розраховував на вихід голкіпера.

Не минуло і 15-ти хвилин після перерви, а Говерла вже вела в рахунку. Трухін крім результативної передачі записав на свій рахунок ще і красивий м'яч після подачі з правого флангу. Можливо, Трухін і на дальню штангу так накидав, але вийшло красиво і недосяжно для Мисака. Це була відповідь Севідову, який наприкінці першого тайму кричав своєму ведучому гравцеві через все поле, що він грає за зелених.

Після гарного першого тайму Карпати повірили у здатність добитися виїзної перемоги, що для них велика рідкість. А такий старт другої половини шокував гостей. Спроби Костова за допомогою замін повернути команду в гру ні до чого не привели. Говерла по ходу нинішнього сезону не так своє вміння добувати щось показувала, скільки здатність тримати здобуте мертвою хваткою. Нічого не вийшло і у Карпат.

Щодо долі Миколи Костова біля керма Карпат знову є питання. А Говерла знову у грі. Враховуючи календар матчів, що залишилися і проблеми зі стабільністю, Карпати теж в одній грі з Говерлою.

Ігор Бойко