Підписуйтесь на нас у соціальних мережах
  • Facebook 312 000+
    Найбільша новинна спільнота Закарпаття
  • Telegram 15 900+
    Миттєво повідомляємо про найголовніше
  • Instagram 15 400+
    Тримаємо в курсі всіх подій
  • Відразу сповіщаємо важливі новини
  • Viber 13 800+
    Канал головних новин Закарпаття та України
  • YouTube 2000+
    Не лише розповідаємо, але й показуємо
Реклама на PMG.ua
Більше 4 мільйонів читачів на місяць. Найпопулярніше видання Закарпаття!
  • Головна
  • Життя
  • Колишній французький сомельє та метрдотель успішно вирощує худобу на Закарпатті

Колишній французький сомельє та метрдотель успішно вирощує худобу на Закарпатті

20 років тому Орест Дель Соль з Франції переїхав на Закарпаття. Знайшов тут дружину та у Нижньому Селищі на Хустщині заснував фермерське господарство. Вирощує свиней, корів, кіз, кролів та курей. Виготовляє ковбаси і твердий сир.

"Вперше в Україні одразу потрапив сюди, у село, – розповідає 47-річний Орест Дель Соль. – Приїхали ввечері пізно. 23 лютого, День Радянської армії. Перші враженні: газета "Комсомольська правда", розстелена на столі, на ній сало, сіль, цибуля, самогонка, граньоні стакани. І я нічого не розумію. Після Парижу – тяжко".

На батьківщині Орест працював сомельє в ресторані та метрдотелем двох прем’єр-міністрів. Згодом, захоплений соціалізмом, приєднався до кооперативу "Лонго май" у Провансі. З 1973-го члени спільноти разом займаються сільським господарством та ремеслами. Господарства мережі кооперативів є в Австрії, Швеції, Німеччині та на Коста-Риці.

Чоловік народився в родині італійських емігрантів. Дружина Йолана – українка угорського походження. Виховують доньку-студентку Іріс. Син Арсен ходить до 11 класу. 

"Діти себе вважають більше українцями. Коли збираємося, то говоримо французькою, – каже Йолана, котра за фахом – французький філолог. – У нас в родині багато чого пов’язано з кухнею, готуємо багато французьких та італійських страв. Любимо робити гастрономічні подорожі. Італія – це риба. Франція – круасани, тістечка, хліб.

Часто приймаємо у себе друзів-фермерів з Франції. Вони в захопленні від усього. Один чоловік прокидався вранці і біг згрібати сіно. Ми казали: рано, ще роса. Дайте мені насолодитися – відповідав. Єдине, чого їм бракувало – культури: театр, кіно, музеї. Там селяни освічені, багато читають".