У полон сміття на Закарпатті потрапила гребля, аналогів якій немає у світі

Вона стримує воду двох гірських річок і утворює штучне водосховище Теребле-Ріцької гідроелектростанції. 

У штучному водосховищі – мільйони пластикових і скляних пляшок, залізні банки та старий одяг і взуття. Під час паводків вода переливається через дамбу і несе сміття до Тиси, забруднюючи довкілля ще й сусідніх країн.

Теребле-Ріцька ГЕС, що може забезпечити електрикою три із тринадцяти районів Закарпаття, збудована одразу на двох гірських річках. Їхні води утворюють велике штучне водосховище. Береги протяжністю 18 кілометрів – захаращені сміттям. Кілька разів на рік енергетики прибирають, та попри це на дні утворилося підводне звалище. Відходи ускладнюють роботу станції, сміття потрапляє на турбіну, спричиняє зупинку, і завдає суттєвих збитків. 

Сміття потрапляє сюди з річок, туди його викидають мешканці сіл, розташованих уверх по течіЇ. Місцеві виправдовуються: іншого виходу не мають. Села розташовані на території національного природного парку Синевир. Облаштовувати тут сміттєзвалище заборонено. Люди погоджуються платити за організоване вивезення відходів.

Вільшанське водосховище називають ще Карпатським морем. Сюди звідусіль приїздять туристи. Навколо – мальовнича природа, та враження псує бруд. Колись із цієї води туристи варили юшку та готували чай. Тепер бояться навіть ноги замочити. Місцеві екологи штрафують сільради – лише цього року приписів на понад 700 тисяч гривень. 

На території Міжгірського району всього одне офіційне звалище, звозити сюди сміття із віддалених сіл – дорого, та й місця не вистачить. Місцева влада каже – без фінансової допомоги держави проблему не розв’язати.

Якщо найбільшу штучну водойму не захистити від сміття, риба в ній загине. Гори непотребу відлякають туристів, а гідроелектростанція – зупиниться назавжди.