Відмінна якість, сучасне обладнання, гідна зарплатня, – Тетяна Рощина про сьогодення "Мрії"

Мукачево здавна славилося своїм промисловим потенціалом. Невеличке містечко на крайньому заході України, попри незначні розміри, налічує з десяток підприємств легкої промисловості. 

Одним з найстаріших, але досі провідним у своєму напрямку є публічне акціонерне товариство «Мукачівська трикотажна фабрика «Мрія». З її керівником, мудрою жінкою та успішним менеджером Тетяною Ігорівною Рощиною «Панорама» (у номері від 9 червня 2016 року) вирішила поспілкуватись напередодні професійного свята – Дня працівника легкої промисловості.

– Тетяно Ігорівно, якщо можливо, то розкажіть в кількох словах, що на сьогоднішній день представляє собою «Мрія»?

– Наша трикотажка була заснована в 1973 році. В той час «Мрія» була одним з найбільших підприємств України і на ній працювало біля 5000 чоловік. З 2005 року ми працюємо з литовським інвестором. Фабрика є дочірнім підприємством АТ «Утенострикотажас». На даний час у нас функціонує швейний цех, на фабриці працює понад 200 людей. Зараз ми спеціалізуємося на виробництві трикотажних виробів на експорт. Ми шиємо дитячі і дорослі футболки, майки, нижню білизну, також є і сукні, і різноманітні трикотажні вироби. В місяць ми випускаємо понад сто моделей трикотажу. Причому замовниками цих виробів є і Данія, і Німеччина, і Італія, і Англія, і Швейцарія. Якість у нас сучасна і відповідає всім вимогам наших європейських партнерів. Обладнання також найкраще – японські і німецькі машини, автомати та напівавтомати, швейні машини, закрійне обладнання. З 2006 року ми оновили повністю все обладнання та зробили ремонти в швейному цеху. В принципі умови праці у нас дуже хороші. В минулому році побудували котельню на твердому паливі, відмовилися від газу, що допомогло лише за один опалювальний сезон заощадити близько півмільйона гривень.

– А як щодо соціальних стандартів працівників?

– Оскільки наш інвестор працює по міжнародних стандартах, то ми також дотримуємося їх. Це стандарт соціальної відповідальності ISO 8000 . Якби ми не працювали згідно даних норм, то європейські компанії не могли б давати нам роботу. Що стосується соціальних стандартів, то, наразі, це ключове наше завдання. Кожен рік до нас приїздить незалежний аудитор з європейських компаній. Уже побували болгари, румуни, чехи, і роблять повністю незалежний аудит соціального стандарту. Тобто перевіряються умови праці, техніку безпеки, пожежну безпеку, дотримання всіх правил і норм, виплату заробітньої плати. Все має бути в межах європейських норм, а, повірте, вони більш жорсткіші, аніж в Україні. Ми стараємося підтримувати наших працівників цими соцстандартами. Наприклад, у нас є їдальня на території фабрики, де кожен працівник безкоштовно отримує гарячий обід. Безкоштовно доставляємо робітників на роботу. Варто відзначити, що 60% працівників проживають в селах переважно Мукачівського району. Крім того,маємо свою профспілкову організацію, яка також опікується проблемами працівників. Обов’язково до Пасхи, Різдва, Міжнародного жіночого дня, а також професійного свята – Дня працівника легкої промисловості весь колектив нагороджується або подарунками, або грошовими преміями. Стараємося, щоб люди в нашому колективі відчували себе, як в одній сім’ї.
В середньому по підприємству з червня місяця швачка буде мати зарплату від 4500 до 5000 гривень.

– Напередодні свята не дуже би хотілось говорити про наболіле, та все ж. Яка головна проблема зараз стоїть перед підприємством, що Ви очолюєте?

– Наш литовський інвестор планує збільшення обсягів виробництва і вже зараз перед нами стоїть проблема браку швачок. На жаль, швачок у достатній кількості в Мукачеві немає, підприємств легкої промисловості кілька. Ми приймаємо на роботу людей навіть без досвіду роботи. Якщо до нас звертаються, то ми беремо їх і самі навчаємо на протязі трьох місяців. Обов’язково виплачуємо мінімальну заробітну плату та гарантуємо весь пакет соціальних стандартів. Навіть у випадку збільшення обсягів виробництва та доукомплектування колективу ще 50 швачками, то у нас просто не буде звідки взяти цих людей. Маємо ПТУ, які готують швачок, але за останні 5 років з училищ практично до нас не прийшла ні одна швачка. Хоча вони ходять до нас на практику. Головна проблема полягає в тому, що молодь не хоче працювати. Діти навчаються, навчаються в тому числі і за державні кошти, а потім, коли потрібно йти працювати і «повертати борг» державі, то вони кудись діваються. У нас так само є технологічний факультет МДУ, який випускає технологів. Але знову біда. Ми вже півроку по оголошеннях шукаємо технолога. Знайти технолога в нашому місті не можемо. Проблема з кадрами у нас суттєва, а через п’ять років буде ще більша. Тому що основна частина працівників у віці від 50 років. Тобто це ті люди, які ще працюють з минулого союзу і ще трошки часу, а далі ці люди підуть на заслужений відпочинок і заміни їм не буде. А нам потрібно думати про економіку, про розвиток міста. Треба спільними зусиллями допомогти підприємствам, щоб вони далі функціонували.

– Що побажаєте своїм колегам, працівникам напередодні їх професійного свята?

– Я б побажала своїм колегам, звичайно, побільше роботи від замовників. Тому що від цього залежить заробіток працівників, добробут в їхніх сім’ях. Дай Боже, щоб в них все виходило. Хочеться, щоб держава зрозуміла, що підприємства легкої промисловості не повинні бути другорядними. Якби ми не працювали на давальницькій сировині, то частка нашої промисловості збільшилась би в 4 рази, і тоді всі б бачили що підприємства мають великий оборот. Якщо держава почне звертати на нас увагу, то й функціонувати нам буде легше.

– Дякуємо за цікаву розмову.