У високогірному селі на Рахівщині вперше з’явилося світло

Життя напотемки. У 21 столітті у високогір’ї Карпат ще є села, у яких місцеві живуть без світла. Урочище Бододянка поблизу села Білин на Рахівщині – одне із таких. Селяни тут ведуть типовий карпатський стиль життя – мають худобу, ведуть власне сільське господарство та на роботу ходять вниз, до села.

"Карпати є Карпати, Україна – вільна, незалежна. У Союзі було тяжче жити, тут був колгосп і було тяжко молока багато наробляти на колгоспи. А тепер що собі заробиш – те твоє. Тепер я їм тут помагаю, дрова рубаю, скот випасаю, дивлюся за худобою. А їм треба світло. Дочка ходить у школу, син поїхав заробити якусь копійку", – каже житель села Микола Попович.

Пані Марія Кабаль показує старовинну праску, яку раніше нагрівали на печі.

Тепер жінка не може натішитися електриці у власній оселі. Каже: зараз легше справлятимуться із побутовими потребами, а дітям буде простіше адаптуватися до сучасного ритму життя.

"54 роки живу я світла не бачила. Мені здалося, що я наново народилися перший раз, коли побачила у хаті світло. Такого не було, аби у наших верхах хтось надав таку допомогу. Тепер нам не треба так нуждувати. Раніше як було – боялися: прийде ніч, свічка догорить, одна, друга… Це страшно: тяжкі умови, діти не могли домашнє завдання писати. Продукти у нас дуже псувалися, особливо у літній період, занесемо у комору, але портиться, даємо собакам, а що робити? Холодильника не було, телевізора теж. Не знали, що у світі робиться і поскаржитися не було кому, на моєму житті це перша людина – Василь Іванович Дан, який надав нам допомогу", – мовила Марія Кабаль.

Після багаторічних звернень, влада Рахівщини допомогла місцевим побачити світло у власних домівках. Василь Дан – голова районної ради – домовився із оператором мобільного зв’язку, аби електрику жителям урочища надали із найближчого трансформатора. Затим взялися за оформлення права власності на хати, встановили бетонні електроопори, дерев’яні електростовпи, протягли кабелі, встановили «щитки» на будинках та централізовано запустили електрику.

"Проблема була із обленерго, бо вони без свідоцтва на право власності не підключають будинки, потім була проблема, що практично не можна було провести світло. Добували на ті вершини опори, їхала трьохмостова техніка (ЗІЛ-131, вивезли бетонні опори та дерев’яні стовпи. Де не йшла, залучали техніку, яка трелює ліс. Зараз розміщено 32 опори, кабелі – 1200 метрів. З РЕСа подзвонили робітники, які встановлювали кабель, казали, що коли засвітилося у хаті жителя, він заплакав", – зауважив горова Рахівської районної ради Василь Дан.

Саме Дмитро Ковбаснюк так розчулився, коли його оселя засвітилася. Чоловікові – 47, має дружину та 5 дітей. 15 років тяжко працював у лісі, їздив на заробітки. Централізоване електропостачання бачив тільки на роботі чи у низинних селах Рахівщини. Тепер він і його родина не бояться нічної темряви.

"Мій тато 1926 року, мама із 1939 – і не було тут світла. У нас були свічки – ми купляли, у мене був акумулятор із «Жигуля» – з машини, треба було кожні 2 тижні ходити заряджати, у нас стояв маленький телевізор – щоб знати, що у світі робиться. А зараз якось аж легше дихати зі світлом. Тут у нас прекрасне повітря, у село униз уже не тягне іти. Душа не може нарадуватися і не знайдеться слів, щоб подякувати людині, що нам допомогли", – сказав Дмитро Ковбаснюк.

Люди потроху звикають до електроенергії у своїх хатах, уже думають як вони вдома заряджатимуть телефони та у них працюватимуть інші блага цивілізації.