Беконні свині – ландраси, за півроку набирають вагу до 150 кілограмів

Недільного ранку на мукачівській торговиці, що на околиці міста, спостерігаю скупчення людей біля причепа «Ниви» зі львівськими номерними знаками. Виявляється, що ґазда із сусідньої області привіз до нас новий вид поросят. Люди, оточивши власника диво-свинок, уважно слухають характеристики тварин. Виявляється, за шість місяців вони набирають вагу до 150 кілограмів. Дехто мало вірив у це. Сумніви розвіяв фахівець, який добре знається на свинях. «Так, це чиста правда, цей вид свиней називається ландрасами, а ще за них кажуть данські, — пояснює ясність зоотехнік Іван Мадяр. – Це так звані беконні свині. Сала вони нарощують мало, проте їхнє м’ясо соковите і дуже ніжне. Утримувати їх не важко і напрочуд вигідно. Правда, коштують такі поросята поки що дорого». Почувши резюме спеціаліста, покупці стали пильніше приглядатися до рожевої із закрученими хвостиками малечі. Торговець Володимир Курилець захопився свинарством уже давно. Півтора десятка років вирощував звичайних українських поросят. А позаторік поїхав у гості на Вінниччину до родичів. Там вперше почув про ландрасів і дуже ними зацікавився. Повертався на рідну Турківщину вже із парочкою придбаних свинок. Через рік отримав перший приплід, а цьогоріч уперше почав їх продавати. Каже, що ці льохи підтягнуті, наче «спортсменки». Вони сала майже не нагулюють, бо належать до беконних порід. Але найбільше їх цінують за вельми якісне м’ясо, смак якого дуже ніжний і воно швидко готується. «Данці», за словами власника міні-ферми, мають високі показники росту, і продуктивності. Жива маса дорослого кнура сягає 300 і більше кілограмів, а льохи дещо легший — 230–250, вони доволі добрі матусі, за один раз народжують 10–12 поросяток. «Зараз у мене є уже чотири льохи. Для них тримаю і одного кнура, — розповідає чоловік. – Перші приплоди продав своїм землякам. Нині у нашому селі уже багато господарів вирощують саме ландрасів, бо це надзвичайно вигідно. По-перше, цих поросят у теперішніх непростих умовах можна легше збути, а по-друге, вони значно ліпші для утримування». Їдять ландраси те, що й наші свині. Якогось особливого раціону для них немає. Влітку ґазда дає їм багато трави, кабачків, гарбузів, маленької картоплі. Зерна купує мало, бо воно зараз дуже дороге. Якщо тільки ним годувати свиней, то стає невигідним їх утримування. Проте вагу вони набирають доволі швидко. За два роки власник ферми жодного разу не купував біологічних добавок. Бог милував і від витрат на ветеринара. Вислухавши хвалебні оди данським свиням, мало хто із покупців загорівся бажанням придбати цих диво-тварин. Та все ж охочі таки знайшлися. Одна пара поросяток пішла за дві з половиною тисячі на Іршавщину, інша за таку ж суму отримає прописку в одній із стаєнь села Зняцьово на Мукачівщині. Якщо і в цих господарів справи підуть так само, як у ґазди із Турківщини, то недалекий той час, коли бекон купуватимемо не тільки у супермаркетах, як зараз, а з’явиться цей смачний і шанований нами продукт і на прилавках наших ринків. Може, й ціна на нього не буде такою кусючою, як нині. Віталій Пумпинець