Освіта в Угорщині очима закарпатців: які відмінності від України

Нещодавно, 28 червня, делегація українських педагогів, науковців та аспірантів у складі 47 осіб вирушила до угорського Дебрецена, де взяла участь у II Міжнародній літній школі, яка проходила у Дебреценському університеті. У ній взяли участь і закарпатські педагоги, зокрема, представники Закарпатського інституту післядипломної освіти.

Варто зазначити, що очолив цю делегацію Віктор Олійник, ректор ДВНЗ «Університет менеджменту освіти», м. Київ. А серед членів делегації були і закарпатські педагоги, – пише газета «Панорама» у номері від 20 липня.

Завідувач кафедри педагогіки та психології Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти Лідія Ходанич у розмові з журналістом «Панорами» сказала, що під час візиту до угорських колег її вразили масштаби Дебреценського університету: «Це другий за масштабами вищий навчальний заклад Угорщини. Уявіть собі – тут навчаються 30 000 студентів, діють 14 факультетів, є 67 спеціальностей, з яких 45 – з викладанням предметів англійською. 22 спеціальності з педагогічною підготовкою, 23 докторантури. Крім цього, чверть лекцій у цьому виші викладаються англійською мовою. Тут, крім угорців, навчаються студенти з 99 країн, зокрема з України. І така кількість іноземців дає можливість дізнатись більше про європейську співпрацю вищих навчальних закладів, про практики вишів країн ЄС».

Цікаво, що у Дебреценському університеті навчаються близько 260 українських студентів.

У свою чергу доцент кафедри суспільно-гуманітарної та етико-естетичної освіти ЗІППО, відмінник освіти України Петро Ходанич згадав про європейські практики, про які вони дізнались під час спілкування з угорськими колегами. «Там діє багатоступенева підготовка педагогів. Так, вчитель молодших класів має пройти 4 роки базового навчального курсу і 1 – магістерського, а вчитель середньої школи – 5+1. Також спостерігається цікава загальноєвропейська тенденція, як безперервна освіта. Тобто, освіта для дорослих. У чому вона полягає? Знання у нинішній час постійно змінюються, йде постійне нарощування інформації. Людина, яка, наприклад, 5 років тому закінчила виш, нині є неготовою. Тобто, загальну підготовку вона має, але фахову підготовку у реаліях нинішнього часу та умов – ні. От, наприклад, за останні роки мова не дуже змінилась. Але література, її підходи змінились», – сказав педагог.

Крім того, Петро Ходанич розповів про те, що в Угорщині вони ознайомились з програмою надання європейських ґрантів для молодих вчених: «Діють магістерські ґрантові програми для молодих вчених: народознавців, істориків, археологів. Вчений отримує 450 євро стипендії та 3 тисячі євро для наукової роботи. Варто зазначити, що з 2005 року протягом 12 років цією ґрантовою програмою скористались 86 молодих закарпатських вчених».

Також в угорському Дебрецені українські педагоги взяли участь у міжнародній конференції, головною метою якої є висвітлення питань щодо можливостей мобільності в Угорщині, а також національних та європейських досліджень роботи викладацького складу.

Результатом візиту української наукової делегації в Угорщину стало підписання угод про співпрацю центру педагогічної підготовки Дебреценського університету та кафедри гуманітарних студій та мистецтвознавства гуманітарно-філософського факультету Дебреценського університету з ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» та Закарпатським інститутом післядипломної педагогічної освіти.

Аналітик з питань освіти Асоціації міст України, кандидат педагогічних наук Людмила Мозгова у коментарі газеті «Панорама» зазначила, що європейська співпраця дає можливість українським педагогам розширити свій освітній простір.

«Зокрема, освітяни можуть ознайомитись з найкращими практиками європейської дистанційної освіти. Адже дистанційна освіта є сучасним і зручним підходом із отримання знань. Окрім того, якщо йдеться про практику безперервної освіти, то тут варто зазначити, що українські педагоги, як свідчить практика, підвищують свій рівень кваліфікації за рік до обов’язкової атестації, а не протягом усього міжатестаційного періоду. Також хочу зазначити, що педагог має сам обирати, де йому найкраще проходити курси підвищення кваліфікації. Так, він може обирати для цього будь-який вищий навчальний заклад із підвищення рівня кваліфікації (післядипломної освіти). Та, на думку Асоціації міст України, для отримання необхідних професійних компетентностей держава має виділяти гарантований обсяг коштів, щоб забезпечити рівний підхід до всіх освітян. Тільки тоді педагог вирішить: витратити їх на підвищення кваліфікації в регіональному інституті післядипломної освіти чи обрати інший навчальний заклад, у тому числі й закордонний. Для цього до гарантованих державою фінансів сам педагог може знайти кошти й отримати якісні послуги з підвищення власного професійного рівня. Тому, коли освітянин грошима обиратиме український чи іноземний виш, тоді і з’являться умови для рівної конкуренції між освітніми закладами, що надають послуги з підвищення кваліфікації», – зауважила експерт.

Людмила Мозгова також звернула увагу на те, що не лише європейські заклади освіти можуть поділитись цікавим досвідом. Українські освітяни теж мають чимало практик та здобутків, якими варто поділитись з європейськими колегами.