Закарпатські журналісти “розкопали” інформацію про футбольну легенду Мукачівщини

Розпочнемо з того факту, що вперше закарпатці взяли участь у розиграші Кубка УРСР тільки в 1946 році, хоча він розігрувався і в 1944 та 1945 рр. У турнірі, що стартував 8 вересня і фінішував 12...

На перший кубковий матч закарпатці, а це були мукачівські динамівці, не зрозуміло з яких причин не поїхали 3 жовтня в Дрогобич, де на них чекали гравці місцевого "Спартака". Мукачівцям була зарахована технічна поразка. Однак, про головну причину, яку чомусь довго не хотіли розголошувати, нарешті мені розповів один із гравців цієї команди, майбутній футболіст мінського "Динамо" та московського "Спартака" МС СРСР і ЗТ Російської Федерації (нехай йому земля буде пухом) Іван Мозер, котрий минулого року помер у Москві. Річ у тім, говорив він (розмова відбулася 5 років тому на мукачівському стадіоні "Спартак", де проходили змагання з футболу, організовані облрадою ФСТ "Колос". Нас було четверо: олімпійський чемпіон Йосип Беца, тренер ДЮСШ Мукачівського ФСТ "Колос" Еміл Горват, Іван Мозер і я – В. Г.), що в клубі було чимало гравців-військовослужбовців. І коли вони перед цим їхали в Дрогобич, у Карпатах їм дорогу перекрили бандерівці. Тоді на щастя, обійшлося без інциденту й без серйозних наслідків. Але на цей раз керівництво команди не наважилося знову поїхати. Як кажуть, бережливого і Бог береже.

І все ж мукачівські динамівці того ж року таки завоювали гарний трофей. А мова йде про Кубок Укрради "Динамо". Мукачівці на своєму шляху обіграли, до того ж із великими і навіть фантастичними рахунками динамівські колективи з Дрогобича – 17:0, Станіслава – 7:0, Луцька – 3:2, Львова – 4:2, Києва – 5:1, а в фіналі – одеситів – 4:3. Футболісти з міста над Латорицею вперше повернулися додому з гарним трофеєм.

Перше визнання прийшло і на місцевому футбольному Олімпі

На відміну від попереднього року, чемпіонат Закарпаття проходив у два етапи: весною та восени. За звання кращої команди краю на першому етапі боролися 12 футбольних колективів. Перший тур відбувся 14 квітня. Зі стартових ігор турнірну таблицю очолили дві динамівські команди – Мукачева та Ужгорода. Просто фантастично весь футбольний марафон пройшли мукачівці, котрих у підсумку жодного разу не засмучували суперники. А ось футболісти з обласного центру потерпіли фіаско від майбутнього чемпіона області – одноклубників Мукачева.

Мукачівці своє обласне золото зберігають у крайовому трофеї

У кубкових баталіях цього року мукачівці теж показали клас. У головному матчі року вони вже вкотре в цьому році взяли верх над своїми одноклубниками з обласного центру. На цей раз долю кубкового матчу вирішив єдиний гол мукачівця Євгена Гомоная.

Кубок України

У цих масових змаганнях взяли участь 52 команди. Кубкові баталії розпочалися 21 вересня й завершилися фінальним поєдинком 9 листопада в Києві між столичними динамівцями та одеським "Харчовиком". Перемогу святкували господарі, котрі провели у ворота одеситів 5 м'ячів. Моряки спромоглися лише на гол престижу.

А перед тим відбулися попередні кубкові матчі:

І-е коло: "Спартак" (Дрогобич) – "Динамо" (Ужгород) – 1:4;

ІІ-е – "Динамо" (Луцьк) – "Динамо" (Ужгород) – 1:5 (цей поєдинок проходив у Львові);

ІІІ-є – "Динамо" (Львів) – "Динамо" (Ужгород) – 0:2 та "Більшовик" (Мукачево) – "Динамо" (Станіслав) – 7:0;

ІV-е – "Більшовик" (Мукачево) – "Спартак" (Ужгород) – 2:5; "Спартак" Львів – "Динамо" Ужгород – 2:1.

Чемпіонат України. Аматори (6 зон, 26 команд).

У цьому році нашу область вперше в чемпіонаті України серед команд колективів фізкультури представляв футбольний колектив Закарпаття – "Більшовик" (Мукачево), що був створений на базі трьох місцевих команд: "Динамо", "Спартак" і "Більшовик" (остання команда представляла місцевий пивзавод). Мукачівці змагалися серед команд четвертої зони, де крім них грали ще три – "Локомотив" (Тернопіль) та два динамівські клуби з Луцька та Станіслава. Мукачівці обіграли своїх суперників у попередніх іграх впевнено й з досить великими результатами. Про це свідчить і підсумкова турнірна таблиця зональних ігор у четвертій зоні:

Просто блискуче мукачівці також виступили і в фінальній "пульці", що стартувала 10 серпня й завершилася в перших числах вересня, де за чемпіонське "золото" змагалося 6 команд, що були кращими у своїх зонах. Чотири перемоги й одна нічия при різниці забитих і пропущених м'ячів – 22:1: "Більшовик" (Мукачево) – "Динамо"(Львів) – 4:0; – "Локомотив" (Київ) – 2:0; – "Динамо" (Херсон) – 5:0; – "Авангард" (Краматорськ) – 1:1 та – "Динамо" (Вінниця) – 10:0). Така блискуча гра дала можливість футболістам із міста над Латорицею вибороти не тільки звання чемпіона України серед КФК, але й путівку до другої групи чемпіонату колишнього Радянського Союзу серед українських команд. Таким чином, ще одна команда Закарпаття услід за ужгородським "Спартаком" отримала статус майстрів.

У 1948 році вперше у всесоюзному турнiрi команд майстрiв виступають двi закарпатськi футбольнi дружини. До ужгородцiв приєднався минулорічний чемпіон України серед КФК – мукачівський "Більшовик". Першість СРСР у другій групі зазнав певних змін. 16 команд української зони було поділено на дві підгрупи: "А" і "Б". Обидві команди потрапили до підгрупи "Б", де їх суперниками стали: ОБО (Київ), "Суднобудівник" (Миколаїв), "Спартак" (Херсон) та (Львів), а також кишинівське "Динамо". Дві кращі команди з кожної підгрупи виходили до фінального турніру. Уже в ходi змагань вiдбулася важлива подiя – захисника, Георгiя Лавера з Мукачівщини та форварда Iвана Фабiяна з Берегова було запрошено до київського "Динамо". Це були першi представники закарпатського футболу, якi одягли футболки кращого українського клубу.

Саме з цього року розпочинаються футбольнi "розборки" мiж ужгородцями та мукачiвцями. У 1948 роцi, як видно з підсумкової турнірної таблицi, спортсмени з Мукачева i вдома (2:1), i в обласному центрi (4:2) святкували перемоги. Так вони розквиталися зі своїми земляками за минулорічний кубковий поєдинок, котрий відбувся в місті над Латорицею пізньої осені. Тоді мукачівці поступилися футболістам з обласного центру з принизливим рахунком 1:5. Якщо фахівцями та уболівальниками виступ ужгородських спартакiвцiв у 1948 роцi був розцiнений як невдалий, то мукачівський "Більшовик" тріумфував! Вони – переможці! Ця приємне подія сталася в Мукачеві 22 серпня, коли господарі в завершальному матчі приймали амбітну й сильну команду – львівський "Спартак". Аби стати переможцем у підгрупі, мукачівцям потрібна була тільки перемога, і вони її отримали, до того ж переконливу і з "сухим" рахунком 3:0. Виграти цей поєдинок закарпатці були зобов'язані й тому, що львів'яни, граючи 10 серпня в Ужгороді, написали протест, буцімто господарям допомагав арбітр.

Львівська газета "Вільна Україна" від 27 серпня 1948 року писала: "Матч у Ужгороді між місцевим "Спартаком" та львівськими одноклубниками мав відтінок скандальності. Дванадцятим гравцем закарпатців був суддя, який зробив усе можливе, щоб господарі здобули два очки. Свого арбітр досяг – 2:1. Львів'яни подали протест, який чиновники Всесоюзної федерації футболу, явно не бажаючи виходу молодої галицької команди до вищої ліги, відхилили. І тільки тоді, коли стало зрозумілим (після поразки львів'ян від мукачівців 22 серпня – прим. Авт.), що львів'яни не посядуть першого місця, працівники федерації футболу СРСР переглянули своє рішення і задовольнили протест на матч, який відбувся в Ужгороді 10 серпня". Ця гра була таки переграна. Матч завершився внічию – 2:2.

Однак ужгородці не заспокоїлися і вдруге в фінальному поєдинку на Кубок Укрпромради серед спартаківських команд взяли верх над своїми одноклубниками з Прикарпаття, до того ж, із розгромним і "сухим" рахунком 4:0!

Як бачимо з турнірної таблиці, на цей раз порадували інші представники Закарпаття – футболісти мукачiвського "Бiльшовика", однак розчарування спортсменiв із мiста над Латорицею чекало у фiнальном турнiрi, де вони всi запланованi поєдинки програли i в пiдсумку посіли лише четверте мiсце, провівши у ворота один м'яч і пропустивши шість. Та для дебютантів це був своєрідний тріумф. Про мукачівських футболістів пішла слава, а через певний час їх почали запрошувати в імениті команди колишнього Радянського Союзу.

Кубок України

Почесний трофей на цей раз розігрували тільки 26 команд майстрів. Він пройшов із 3 по 26 жовтня. Уже в першому колі ужгородські динамівці не з'явилися на гру в Дніпродзержинськ, тож місцевій "Сталі" була зарахована технічна перемога. А ось мукачівський "Більшовик" легко вдома переграв краматорський "Авангард" – 6:2.

У другому колі цікавий кубковий поєдинок провели в Києві спартаківці Ужгорода, які помірялися силами з минулорічним володарем українського трофею – тамтешніми динамівцями. Господарі здобули перемогу 2:1. Мукачівці ж на рідному стадіоні розгромили вінницький "Локомотив", до того ж із великим і "сухим" результатом 6:0. Цікавою виявилася дуель у 1/4 фіналу між мукачівцями та одеським "Харчовиком", який відбувся в столиці України (усі кубкові матчі, починаючи з чвертьфінальних і закінчуючи фінальним, проходили в Києві – Авт.) Перший принциповий поєдинок завершився внічию – 2:2, другий, який виграли одесити, був анульований (причини невідомі), а в третьому перемогу здобули закарпатці – 2:1.

У півфінальному двобої суперником футболістів із міста над Латорицею були гравці амбітного запорізького "Локомотиву". Гра завершилася перемогою закарпатців 3:1.

Отже, у фіналі наші земляки зустрілися з кращою командою України – київськими динамівцями. На жаль, брак досвіду на майстрівському рівні завадив хлопцям із Мукачева створити серйозну конкуренцію столичним футболістам, яким вони поступилися з рахунком 1:4. Але в цьому випадку програш закарпатців можна оцінити як суттєве досягнення.

Чемпіонат Закарпаття

У змаганнях стартувало 15 команд: три з Ужгорода – "Динамо", "Більшовик" та "Локомотив", по дві – з Мукачева та Берегова – відповідно "Більшовик" (пивзавод) і "Динамо" та "Червона Зірка" і "Більшовик", а також чотири команди "Більшовик" із Виноградова, Тячева, Хуста і Солотвина й, нарешті, перечинська та буштинська "Червоні Зірки". Особливо впевнено виступили футболісти заново оновленого мукачівського "Динамо", які й вибороли чемпіонський титул. Переможці, за винятком двох програшів і стількох же нічиїх, в інших 24 іграх отримали перемоги. До речі, було зафіксовано й ряд великих рахунків, як-от: "Динамо" (Мукачево) – "Більшовик" (Доманинці) – 10:0, – "Більшовик" (Мукачево) – 8:1, – "Більшовик" (Тячево) – 5:0 та інші. До речі, мукачівських динамівців у той період представляв Закарпатський округ прикордонних військ, який і тепер дислокується в місті над Латорицею. За тодішній колектив грали такі відомі спортсмени, як-от: Тиберій Петрушевич, Юрій Соломонко, Георгій Фіалко та інші.

Срібні медалі дісталися гравцям солотвинського "Більшовика", бронзові –хустського "Більшовика".

Примітка: У чемпіонаті області виступав і мукачівський "Більшовик" (тютюнова фабрика), однак після того, як зіграв свої кілька дебютних матчів, знявся з подальшого розіграшу. У другому колі припинили свої виступи й футболісти ужгородського "Динамо", які зосередилися на чемпіонаті України серед КФК. Не вистачило сил і солотвинському "Більшовику", який теж грав на два фронти.

Кубок Закарпаття

Як правило, часто-густо чемпіон області виграє і кубок Закарпаття. У 1948 році так і сталося. Мукачівські динамівці пройшли впевнено всі кубкові етапи, й на радість своїх уболівальників склали золоті медалі в гарну чашу, котра їм дісталася після фінального кубкового матчу з футболістами тячівського "Більшовика". У півфінальному поєдинку вони легко здолали опір (7:1) гравців перечинської "Червоної Зірки", а тячівці обіграли (2:1) своїх одноклубників із обласного центру.

Фінальний поєдинок між "Динамо" Мукачево та "Більшовик" Тячів був гідний кубкового матчу. На полі були дві рівносильні команди. Основний час так і не виявив переможця – 1:1. Точніше пенальті пробили футболісти з міста над Латорицею – 4:1.