Не дамо угробити українську адвокатуру

Я адвокат! Слово «адвокат» по латині означає «закликаю до справедливості, або запрошую свято дотримуватися закону». Отже, завдання адвоката полягає в тому щоб при захисті інтересів клієнта домогтися справедливості та встановлення істини. Тому ця професія є однією із найблагородніших у всьому світі. В цивілізованих країнах до адвокатів суспільство відноситься з пошаною. Розмірковуючи про своє адвокатське життя та спілкуючись в середовищі адвокатської спільноти, хочеться в цій статті розповісти про свої міркування з приводу колишньої адвокатури та сьогоднішнього адвокатського буття. Якщо згадувати про минуле, то в адвокатуру я поступив ще комсомольцем. Тоді мені було 25 років, зараз наближається – 70. Отже, якщо говорити словами в гротескному значенні, то я працював адвокатом ще з часів «розвинутого соціалізму», «перебудови», розпаду радянської імперії, «дикого капіталізму» до нинішнього гидкого оліргахічного капіталізму. Дякуючи Всевишньому, займаюся адвокатською практикою і на даний час, молюсь, щоб Господь надав мені сили та наснагу займатись своєю улюбленою справою ще довго – предовго. Я створив родинну адвокатуру і сподіваюсь, що цим будуть займатися і мої нащадки.

В ті далекі часи, коли я був прийнятий в адвокатуру, вона була зовсім інакшою. Тоді адвокатура в деякій мірі була підпорядкована міністерству юстиції тодішнього Радянського Союзу. В обласних центрах діяли обласні колегії адвокатів, в районних центрах – юридичні консультації. Стати адвокатом було дуже складно, оскільки була встановлена квота і штатний розпис. Все контролювалось та діялось під впливом парторганів. До речі, тоді нас було на всю область 99 адвокатів, тепер практикуючих адвокатів близько 500. Для адвокатів, які ними ставали вперше, було встановлено стажування. Я приємно згадую, що моїм наставником при стажуванні був, нині покійний, відомий і знаменитий в ті часи адвокат Золтан Мойсейович Штерн. Крім професійних навичок, він мене ще вчив і людяності. Вкарбувалося в моїй пам’яті його настановче правило: «Якщо хочеш бути справжнім адвокатом, то відношення до людей має бути люб’язним, щоб люди завжди при зустрічах чемно кланялися». Після проходження стажування я був направлений на роботу в Свалявську юридичну консультацію. Тут моїм вчителем був тодішній завідуючий юридичною консультацією Олексій Петрович Хвуст. Це була талановита інтелігентна людина, юрист, як кажуть, з великої букви, перекладач-поліглот, володів дев’ятьма іноземними мовами. Від нього багато чого навчився та наслідував, і в 1995 році я його замінив – став завідуючим Свалявської юридичної консультації, тоді ж я також був обраний членом правління обласної колегії адвокатів. З цього часу, крім адвокатської практики, став активно займатись і громадською роботою, впорядкуванням, встановленням, реформуванням адвокатури.

Між іншим, я разом з адвокатами Тетяною Логойдою та Олексом Пазином заснував Спілку адвокатів Закарпаття, після також обирався в керівні органи вищого та регіонального адвокатського самоврядування, брав участь в усіх адвокатських зібраннях, був делегатом усіх з’їздів Спілки адвокатів України, Асоціації адвокатів України, Установчого та всіх послідуючих з’їздів адвокатів України.

Згадуючи про минуле, я з вдячністю пригадую моїх тодішніх керівників Закарпатської обласної колегії адвокатів – Глаголу, Бубряка, Шикулу (нині покійних), а також Румянцева та Бедя. Отже, за тривалий період перебування в адвокатському середовищі я заприятелював з адвокатами – Віктором Дроботом, Іваном Мойсюком, Петром Беламутом, Юрієм Чужою, Михайлом Машкаринцем, Василем Цімботом, Василем Вотьканичем (які потім стали суддями), а також адвокатами Нінель Масяк, Марією Микита, Павлом Кривкою, Іваном Рибарем, Володимиром Думничем, Юрієм Григоруком, Юрієм Лаврентєвим, Віталієм Айрапетовим, Юлією Попп, Федором Косюком, Юрієм Левко, Петром Чорбою, Іваном та Романом Матіками, Василем Кулішем, Михайлом Хилею, Олександром Бондаренком, Георгієм Денисом, Олександром Шманьком, Хомою Олексиком, Василем Райко та багатьма іншими. А з Петром Немешом ми давні друзі. Вважаю, що він хороший керівник регіональної КДКА, яка плідно працює, на відміну від всіх попередніх комісій.

Прикро згадую «Чорні часи» в Закарпатській адвокатурі, коли йшла запекла війна, протистояння, розкол, який був за попередніх очільників адвокатури, багато з яких були одіозними особами. Ми разом з Петром Немешом намагалися вгамувати пристрасті в адвокатському середовищі, досягти примирення. Однак, це тоді нам не вдавалось. До речі, я тоді теж постраждав від примх цих осіб, був виключений навіть із Спілки адвокатів Закарпаття та позбавлений свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, змушений був відновлюватись в адвокатурі через суд. Потім Петро Немеш пішов на компроміс, головою КДКА області було обрано маловідомого адвоката, бізнесмена Василя Ігнатко. Однак, на мій погляд, Василь Ігнатко для цієї роботи був мало здібний і тому цю роботу був змушений виконувати Петро Немеш.

На жаль, і після реформування адвокатури та впровадження в дію Закону України від 5 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в нашій Закарпатській адвокатурі знову загорілось вогнище війни, стався розкол. Ми з Петром Немешом та іншими знаними на Закарпатті адвокатами, такими як Іван Рибар, Олександр Бондаренко, Віктор Отовчиць, Нінель Масяк, довго думали хто би міг очолити адвокатуру Закарпаття в цей складний період, бути компромісною фігурою для всіх груп адвокатів, об’єднати та згуртувати адвокатську спільноту краю. І прийшли до точки зору, що такою людиною є тільки одна особа, а саме Голова правління Мукачівської міської асоціації адвокатів Олексій Фазекош, який тоді був представником Закарпатської обласної ради в регіональній КДКА. Я перший на зборах Закарпатського відділення САУ сказав, що Фазекош – це «Унікум в адвокатурі». На цій же позиції стою і тепер.

Вдалий менеджер, хороший фахівець, досвідчений оратор, тобто саме та людина, яка має навики харизматичного лідера. І я, як показав час, виявився правим. Олексій Фазекош, очоливши адвокатуру Закарпаття, став безспірним її лідером, який користується суцільною підтримкою адвокатської спільноти Закарпаття, і така масштабна підтримка, можливо, не має аналогів в інших регіонах України. У нас не має опозиції як такої. Ну, є там Лариса Герасько, яка досі ходить, скажу по простому, як дурна з торбою, по судах. Але за неї не проголосують навіть стільки адвокатів, як можна полічити по пальцях. Уже навіть колишні опоненти нашої команди розуміють, що нашій команді заміни на Закарпатті не має. Тепер на Закарпатті спокій, кінчились всі чвари і війни.

Закарпатська адвокатура стала більш консолідованою. Розбудова адвокатури розпочата.

Впевнений, що під дбайливим, мудрим керівництвом працюючого тепер керівного складу органів адвокатського самоврядування, для нашої крайової адвокатури закладено надійний фундамент для побудови адвокатури подібної до розвинутих країн Європи.
Впевненість у цьому стверджується і тим, що Президентом Національної Асоціації адвокатури України, головою Ради адвокатів України є така особистість, як талановитий адвокат від Бога – Лідія Павлівна Ізовітова.

На останок хотів би сказати декілька слів про намагання реформувати адвокатуру ззовні та провести її псевдо реформу. А знову скажу по простому – угробити адвокатуру. Я не хочу аналізувати законопроект, який з’явився нізвідки, написаний невідомо ким, але впевнений, що не адвокатами і не для адвокатів. Це тема окремої розмови. Скажу лише, що цей Закон, який зараз є, в цілому носить позитивний характер, відповідає європейським вимогам, системі органів адвокатського самоврядування, яка зараз діє в Україні, хто б що не говорив, довела свою ефективність і має багато позитивів. Я з жахом кажу відверто, подивився відірвані від реалій життя міркування деяких моїх колег, які хочуть знову повернути той бардак, який був. Як, наприклад, у великих містах проводити не конференції, а загальні збори адвокатів. В практичній реалізації це приведе до чисельних судових спорів. Такі загальні збори в багатьох регіонах будуть зірвані і як наслідок не будуть обрані керівні органи адвокатського самоврядування України. Те ж саме стосується, наприклад, заборони обиратися декілька разів підряд. Придумали собі ротацію. Я маю підтримку адвокатів Закарпаття, тому що все своє життя чесно працюю простим адвокатом і моя доля пов’язана з адвокатурою. І тому я буду обиратись не два терміни, а три, п’ять, доки житиму і працюватиму. Обиратимусь до тих пір, поки матиму підтримку і цього хотітимуть мої колеги на Закарпатті, які не дадуть собі наплювати в лице різного роду псевдо реформаторам і усяким законотворцям. А тепер нашу адвокатуру хочуть знищити. Не вийде, бо ми, адвокати, не дамо знищити нашу спільну доньку – адвокатуру.