Сходження на Ельбрус

Влітку, я намагаюся йти в гори, щоб залишити спекотне місто, відмовитися від його шуму і метушні, забути його агресивність і зануритися в тишу. А зараз я покажу Вам фотографії, які витягнув з архіву...

Було це в далекому 2008 році. Моя мрія, якою я марив весь рік і прожужжав всі вуха оточуючим мене людям, почала набувати реальних рис.

Ми їдемо на Кавказ, точніше підкорювати Ельбрус - межа моїх альпіністських мрій. Саме звідси наша група вирішила почати знайомство з великими горами: пройти курс молодого альпініста, підкорити Ельбрус, полазити по околицях і створити незабутні фотографії. Для виконання задуманого запросили досвідченого інструктора - президента Івано-Франківської обласної федерації альпінізму пана Завалку В., який показав нам, як правильно нюхати «альпіністський» порох ..

На фото селище Терскол (2000м над рівнем моря), розташоване в Ущелині Баксан, в оточенні фантастичних панорам з гірських масивів.

Перші дні занять було складно і незвично, тіло вирувало, йому хотілося відпочинку і м'яса, а виходило, що основний корм складався тільки з каш і супів

Процес акліматизації (звикання організму до роботи на висоті) - один з найважливіших етапів у великих горах. На цій фотографії наша команда повертається після сходження на сусідні вершини

За планом у нас повинна була бути тиждень занять, вилазки на вершини і перевали, а потім закриття 3-го розряду. Але у погоди були на цей рахунок свої плани, аероплани, в результаті - 10 днів дощів і 100% вологість. В очікуванні погоди залишалося тільки байдикувати і годуватися гречаною кашею

Це ми на підході до «зеленого готелю»

Відпочинок між виснажливими заняттями

Повний фоторепортаж можна переглянути на моєму персональному блогові.