Презентація книги про Мукачево

Своєрідним гімном у прозі рідному місту письменника і публіциста Мирослава Дочинця почалася презентація поетичної збірки „Мукачево: ліричний портрет”. Вона зібрала у стінах Мукачівської міської книгозбірні шанувальників поетичного слова, майстрів пера та музикантів, представників міської влади й громадських організацій, вчителів та бібліотекарів і, звичайно, авторів віршів й пісень про Мукачево. Багатовікова історія міста завжди служила натхненням як для пошуків істориківкраєзнавців, так і для поетів. Класики українського поетичного слова, визначні угорські поети, закарпатські майстри слова присвятили місту над Латорицею свої кращі вірші. До сьогоднішнього дня, щоб знайти твір, присвячений Мукачеву, потрібно було перегорнути не одну сторінку книжок різних авторів. Нині ми маємо можливість насолоджуватися чудовими поетичними рядками, що прославляють наше місто у одній книзі під назвою „Мукачево: ліричний портрет”, – відзначив у своєму виступі міський голова Мукачева Золтан Ленд’єл. – Симптоматично, що більшість з поданих у збірці поетичних творів покладено на музику і є своєрідним віночком пісень, що складають величний Гімн Мукачеву. Впевнений, що наше прекрасне місто буде оспіване в поетичних рядках і новими поколіннями майстрів слова. До речі, побачила світ ця книга саме за сприяння Мукачівського міськвиконкому та народного депутата України В.В. Петьовки і безкоштовно передана до бібліотек всіх навчальних та культурних закладів міста. Про ідею створення та відбір поетичних творів, які увійшли до збірки, розповідали її укладачі: голова літературного об’єднання „Рідне слово” Михайло Шушкевич та мукачівський письменник і краєзнавець Василь Пагиря. Відкривають поетичну збірку твори геніального угорського поета Ш. Петефі та закарпатського поета А.Карабелеша. Своєю ліричністю, глибиною думки та мелодійністю захоплюють твори М. Матоли, І. Чопея, В. Прокопенка, В.Пагирі, С.Малильо. Зверхня холодність віків і твердиня кам’яних мурів древнього замку скоряються весняному цвітінню сакур і каштанів, легендарний монастир на Чернечій горі нагадує його жителям про вічне, потопаючи у зелені дерев на березі Латориці, стара бруківка у центрі міста мовчазно зберігає пам’ять минулих віків, вкотре слухаючи розповідь екскурсовода, надихає поетів на ліричні рядки: „Мукачево... Лиш вслухайся у слово і ти почуєш шелест верховіть, і стоголосу Латориці мову, що нам дзвенить на протязі століть. Почуєш дзвін годинника старого із Ратуші, всім милої для нас. Який роками мелодійно й строго відгукується з вежі в точний час. (Н. Секереш); Згасає день. Поволі вечоріє, і настає чаруюча пора. В вечірній млі велично бовваніє на небосхилі Замкова гора. (В. Прокопенко); „Мукачево... Старе і юне місто. Дзвенять „Над Латорицею вечори”, сонцями заціловані і вічні Паланку стародавнього мури. Сумні пейзажі пензлем перекреслить у шатах різнобарвних центр старий... І Мартин на коні завжди на чатах – наш охоронець вірний і святий” (О. Стадник); „Вже вечір запалив ліхтарики небесні. Опанувала тиша місто чарівне. Мов на весілля, вбралися черешні. Рожевим цвітом сакура цвіте...” (Г.Лімбах); Стара бруківка, як старі дукати, вже потускніла, лиш у дощ блищить. Мій дід, русин, про неї міг сказати: „Я бачив те, про що вона мовчить...” (Т.Рибар); „Мукачево! В цвіту платанів, у ніжних пахощах духмяних, в легендах, зроджених віками – твої будинки, площі, храми...” (М.Шушкевич)... У багатьох ліричних творах простежується поетичне оспівування кохання, яке народилося на берегах Латориці,: „Місяць із хмарами ледь розминається, бачить закоханих, ніжно всміхається. Срібними хвилями Латірка грається, сивими думами Паланок крається” (І.Піров); „В Мукачеві, над річкою швидкою, коли каштани в парку зацвіли, у час вечірній стрілись ми з тобою й несміло наші погляди звели” (І. Чопей); „Зацвіли черешні знову над рікою, в Латориці місяць хвилями пливе, вперше тут зустрілись ми з тобою і навік з’єднали молоді серця...” (В. Кобаль); „…Час би вже вертатися, а вона всміхається… Я питаю серденька, а воно вагається. Може, із зірницею підем світанковою понад Латорицею з-під гори Червоної?...” (В.Пагиря). Кожен поетичний рядок Н.Секереш, Л.Ковач, О.Лиховид, В.Дворниченка, Т.Рибар, Б.Сливчука, А.ЖелонкіноїКуруц, Г.Лімбах розкриває тонку лірику їх душі, глибину помислів і трепетноніжну, безмежну любов до міста: „Скільки міст на землі і манливих країв!.. нас не зваблять нічим – наше серце з тобою Мукачево!” ( В. Дворниченко); „Там, де Карпат дзвенять джерела чисті, де Латориця – річенька пливе, – стоїть моє прекрасне рідне місто – Мукачево, де молодість живе” (О. Лиховид); „Зацвітай, заспівай, хай почують Карпати, любий серцю мій край і родино моя. Про Мукачевоград, що його не здолати, бо у пісні живе України земля” (Л.Ковач); „Угорець і німець, словак і русин, єврей, українець – Мукачева син. Від прадідадіда у нашому місті ділили і чорні, і радісні вісті” (М.Меденці); „До побачення, рідне Мукачево! Простелився далекий маршрут, тільки відгуки серця гарячого замість мене витатимуть тут...” (Г.Жигаревич). До поетичної збірки увійшов і вірш „Гімн Мукачеву” поетеси, викладача дитячої школи мистецтв ім. С.Мартона Лариси Бегун: „Мукачево, ми з іменем твоїм відчули всі, що сестри ми і браття. Мукачево, ти рідне нам усім. Ти – діамант в короні Закарпаття”. Присутні мали можливість прослухати аудіозапис „Гімну Мукачева” (сл. Л.Бегун, муз. В.Янцо), який минулого року переміг у конкурсі на кращий текст і музику до гімну Мукачева. Про надзвичайну ауру міста над Латорицею, яка надихає на створення поетичних рядків, розповідали і самі автори віршів про Мукачево: Лариса Бегун, Софія Малильо, Людмила Ковач, Віктор Гніденко, Маргарита Меденці. Чудового настрою усім додали виступи співачки, викладача Мукачівської ДШМ №2 Людмили Ковач, музикознавця, композитора, виконавиці, викладача МДУ Мар’яни Лиховид, лауреата Всеукраїнського фестивалю „Смарагдові витоки2010” Маріанни Окс, ансамблю „Єсенія” міського товариства російської культури „Русский дом”, у виконанні яких прозвучали пісні „Місто моє” (сл. і муз. Л.Ковач), „Мій Мукачів” (сл. Л.Кудрявська, муз. М.Лиховид), „Місто дитинства” (сл. А.ЖелонкінаКуруц, муз. Н.Власенко), „Мукачевский вальс” (сл. О.Дерваль). Із поетичними присвятами рідному місту користувачів бібліотеки знайомив театр однієї книги „Поезії мукачівських весен”, а минуле і сучасне міста над Латорицею розкривала книжковоілюстративна виставка „Моє старовинне і молоде місто”. Тетяна Туряниця, провідний бібліотекар сектора краєзнавчої літератури Мукачівської міської центральної бібліотеки ім. О.Духновича.