На Закарпатті біологи досліджували генетику жителів області
Транскордонна співпраця допомагає розвивати масштабні наукові дослідження на Закарпатті. Яскравим прикладом цього є Науково-освітній проект прикордонного співробітництва між Україною та Румунією в галузі популяційної генетики "Партнерство для досліджень геному в Україні та Румунії" за підтримки Спільної Операційної Програми Румунія-Україна 2014-2020.
Науковці проводили дослідження серед населення українського Закарпаття та Північної Румунії. Зокрема, зразки 150 закарпатців із різних районів області, які мають різне етнічне походження. Єдина вимога – аби людина проживала у цій місцевості у третьому поколінні.
"Ідея проєкту виникла після того, як ми зробили генетичні зразки 97 українців. І на нас вийшли румунські колеги, які підтримали цю ідею, оскільки нам було цікаво порівняти українців і населення багатонаціонального Закарпаття", – розповіла Христина Щубелка, провідний спеціаліст проєкту.
Практичну користь він приніс величезну. Адже завдяки цьому проєкту додалося 150 геномів Закарпаття у публічні бази даних. Будь-які науковці можуть досліджувати ці закодовані геноми. Також за грантові кошти було придбано багато обладнання для біологічного факультету УжНУ, де ми можемо робити вже третій проєкт на набагато більшу кількість осіб. І студенти можуть використати ці прилади на практичних заняттях з молекулярної біології та генетики.
"Щодо результатів, то можемо бачити, що серед закарпатців є велика генетична різноманітність і набагато більше домішок. Хоча, здебільшого, домінує українське походження. Завдяки дослідженням, науковці дізнались, що у населення Закарпаття від 7 до 15 різних патогенних мутацій. Але здебільшого ці мутації були в гетерозиготному стані, і дуже рідко – у гомозиготному стані, тобто, не проявляються. Ця інформація є важливою для самих учасників проєкту, адже вони дізнались, чи можуть проявитись ці мутації. Але фінальні результати будуть опубліковані у листопаді, коли і завершиться проєкт", – зауважила Христина Щубелка.
Загалом, цей проєкт допоміг Ужгородському університету проводити подальші дослідження і розвинув матеріально-технічну базу саме для біологічного факультету.