Лікарський обмін досвідом, який рятує життя
Останні два роки лікарня святого Мартина у Мукачеві дуже інтенсивно розвивається та вдосконалюється. На початку війни, через вимушену релокацію, в медзакладі почали працювати близько двадцяти п’яти лікарів із Харківської, Донецької, Запорізької, Одеської, Миколаївської, Херсонської та Київської областей.
"Кожен лікар привніс щось нове", – розповідає директор лікарні святого Мартина, Євген Мешко.
Зараз у колективі вісім лікарів-переселенців. Війна стала каталізатором розвитку у місцевій медицині. Завдяки обміну досвідом, стали доступні унікальні медичні послуги, яких до цього не було на Закарпатті: трансплантації серця та нирок, імплантації кардіостимуляторів, операції на судинах: сонній та коронарній артеріях.
Релоковані лікарі підтримують один одного у роботі та успішно будують свою кар’єру в новому медичному закладі. Так, знайомство між колегами з різних міст в кабінеті головного лікаря переросло у лікарський тандем. Богдан Мацюк (кардіохірург) з міста Київ та Євген Гардубей (судинний хірург), який переїхав із Херсона, зрозуміли, що можуть доповнювати один одного в роботі. Нині за плечима лікарів десятки спільних операції та врятовані життя.
Історії лікарів, які переїхали в Мукачево
Богдан Мацюк виїхав із Києва 24 лютого 2022 року, вивозив дружину з дітьми за кордон. Сам планував повернутися до столиці, але це рішення було б небезпечним. Спочатку в лікарні святого Мартина активно допомагав в організації запуску відділення інтервенційної кардіології, збирав необхідне обладнання, консультував пацієнтів, але активну лікарську практику не вів. Нині він на посаді завідуючого. Із гордістю розповідає, що відділення інтервенційної кардіології за дев’ять місяців роботи провело вже тисячі операцій. На лікування сюди приїжджають пацієнти з Києва, Тернополя, Івано-Франківська та Одеси.
"Тут моя родина побачила гори, вдихнула чисте повітря, діти мають змогу спокійно навчатися", – каже Богдан Мацюк. Його дружина, Надія Мацюк, також зараз працює в лікарні. Нині жінка активно створює умови для розвитку педіатрії, зокрема кардіологічної педіатрії. Саме цих напрямів не вистачало медичному закладу.
Євген Гардубей, 14 років працював у Херсонській міській клінічній лікарні ім. Є.Є Карабелеша до травня 2022 року. З 2017 року займав посаду завідуючого відділенням судинної хірургії. Лікар зі смутком згадує життя під час окупації: "Сирени, постійні обстріли міста, перебування в бомбосховищах. На початку повномасштабного вторгнення лікарня ще була забезпечена необхідними медикаментами. Згодом почалася нестача навіть банальних ліків, таких як аспірин. Аптеки зачинені, поставок медикаментів не було зовсім. Допомагали волонтери, однокурсники. Відправляв ліки в Херсон із Мукачева і директор лікарні святого Мартина, Євген Мешко. Якісь ліки доходили, деякі відбирали, або розстрілювали російські окупанти. Важких поранених до нашої лікарні не доставляли. Нам часто доводилося їздити до людей з пошкодженими судинами в лікарню, яка знаходилася в іншому районі міста. Кожна поїздка була важкою, особливо, якщо треба було переміщатись під час комендантської години. Окупанти перевіряли лікарів, інструменти, машину швидкої допомоги."
Із Херсона Євген Гардубей зміг виїхати лише з другої спроби. Виїзд був важким – його колона потрапила під обстріл.
"До лікарні Святого Мартина мене запрошували працювати вже давно. Ще до початку війни я приїжджав на Закарпаття у відпустку, робив з колегами операції. Після переїзду в Мукачево допоміг у відкритті відділення судинної хірургії в лікарні святого Мартина", — розповідає лікар.
Адміністрація медзакладу створює всі необхідні умови для розвитку, колеги-переселенці впроваджують нові технології, пропонують власні ідеї. "Ми відчуваємо підтримку, тому працювати набагато легше", – діляться думками лікарі.
Проєкт "Висвітлення соціальної інтеграції ВПО та релокованого бізнесу в Закарпатській області та підвищення цифрової безпеки медіа" реалізується ГО "Закарпатське Вільне Медіа" в межах програми "Стійкість", яка упроваджується Фондом Східна Європа у консорціумі неурядових організацій на чолі з ERIM (Франція) у партнерстві з Фундацією домів з прав людини, Домом прав людини – Тбілісі, Чорноморським фондом регіонального співробітництва та коштом Європейського Союзу.
Думки, викладені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю ГО "Закарпатське Вільне Медіа", і не обов’язково відображають позицію організацій-партнерів консорціуму та Європейського Союзу.