Змінив життя після смерті дружини: історія закарпатця, який мешкає у лісовій землянці
72-річний закарпатець Іван Сойма збудував будинки собі та синам, проте свідомо обрав для життя підземний бункер. Своє колишнє помешкання віддав переселенці із двома дітьми.
Раніше Іван Сойма мав абсолютно інше життя. Чоловік мешкав у місті Тячів, на Закарпатті, де працював на будівництві, також був на заробітках. Виховував із дружиною двох синів, один із яких зараз перебуває у Києві, а інший — закордоном, у Чехії.
Проте усе змінилося у той момент, коли через рак померла його дружина. Тоді закарпатець став все більше уникати спілкування із людьми і задумався про облаштування хатинки у лісі. Також він прочитав, що люди, які проживають під землею, мають менше хвороб.
На будівництво підземного бункера пішло два роки. У землянці, яка складається із коридору та кухні-кімнати, є усе необхідне для життя: пічка, розетки, власноруч збудовані меблі, навіть телевізор, який однак зламався. Чоловік має машину, тож у будь-який момент може повернутися до будинку у місті.
Спочатку протягом декількох років закарпатець проживав у лісі лише у літню пору, проте усе змінилося під час повномасштабного вторгнення. На початку війни чоловік прилаштував у своєму будинку сім’ю переселенців: жінку та двох дітей. На літо Іван Сойма традиційно вирушив до землянки, але додому не повертався. Так уже майже протягом двох років закарпатець проживає у підземному бункері, іноді навідуючись до міського будинку.
У лісі чоловік вирощує городину, ловить рибу для свого кота Мурчика, підгодовує диких тварин. При потребі їздить у місто до магазину та отримати пенсію. Про будинок закарпатця знають небагато: рідні, декілька сусідів та кум. Молодший син із невісткою на початку війни навіть мешкали у землянці разом із чоловіком, улітку до дідуся в гості приїжджав онук. Іван Сойма продовжує підтримувати зв’язок із своїм кумом, який навідується щотижня та теж мріє жити у лісі. Сусіди іноді приносять продукти, а закарпатець пригощає їх кавою та печеною картоплею.
«Якщо стану зовсім немічним, переїду до онучки, вона живе у Хусті, уже доросла, одружена. Але про погане навіть думати не хочеться. Наразі я повний сил і енергії, труднощів не боюся, суворі умови мене не лякають», — розповідає закарпатець Іван Сойма.
Раніше повідомлялось, що жителька Закарпаття виростила найвищі в країні чорнобривці.