Перші три цифри штрихкоду приховують важливу інформацію: що вони насправді означають

Штрихкоду — 51 рік. Але зародився він значно раніше — у 1948 ₽. Ідея штрихкоду виникла у Бернарда Сільвера та Джозефа Вудланда після того, як вони випадково почули розмову президента мережі продуктових компаній із деканом Технологічного інституту Дрекселя. Вони обговорювали, як створити систему, яка могла б автоматично зчитувати інформацію про товар.

Сільвер і Вудланд випробували чимало варіантів. Серед них були навіть позначки, нанесені ультрафіолетовими чорнилами. Зрештою винахідники звернулися до давно відомої азбуки Морзе.

Як згадував Джозеф Вудланд, він ніби «розтягнув» точки й тире, перетворивши їх на лінії: крапка стала вузькою смугою, а тире — широкою. Так поступово сформувалася ідея штрихового коду.

Лінійні штрихкоди поділяють на два основні види: EAN (European Article Number) — європейський стандарт, розроблений Європейською асоціацією товарної нумерації, та UPC (Universal Product Code) — американський стандарт.

Як працює штрихкод

В Україні ми використовуємо EAN-13 — лінійний штрихкод із 13 цифр, або його скорочену версію — EAN-8. Також для імпортних товарів може бути американське маркування. Також є QR-коди та DataMatrix.

У лінійному коді разом зі смужками використовують цифри. Перші три в EAN-13 показують країну. Ми звикли вважати, що це — країна походження товару, але це не так.

Як перевірити штрихкод

Перші три цифри EAN-13 — це префікс GS1. Він показує, яка національна організація GS1 адмініструє цей номер. Наприклад, 482 — префікс GS1 Ukraine. Але це не означає, що товар виготовили саме в Україні: продукція з таким кодом може бути вироблена в іншій країні.

Тому потрібно читати й додаткову інформацію на упаковці: виробник, виготовлено, імпортер тощо.

Щоб перевірити товар, ви можете зайти на офіційний сайт GS1 та ввести цифри зі штрихкоду — так отримаєте інформацію про його походження.

Раніше видання розповідало, як за пакованням визначити неякісний товар.