"Неподалік блокпостів проходили справжні бої", – двоє закарпатців про перебування у зоні АТО
Іршавські правоохоронці несли службу на блокпостах у місті Артемівськ на Донеччині. Їхнім основним завданням була охорона громадського порядку.
Василь Кебелеш та Святослав Капітан із самого початку своєї кар’єри в органах внутрішніх справ працюють на посадах дільничних інспекторів. Василь – 5 років на дільниці у с.Білки, а Святослав - 6 років у селі Осій. Обидва себе зарекомендували як надійні товариші, на яких можна розраховувати.
Їхати у зону АТО дільничні вирішили добровільно, та рідних про своє рішення вони повідомили коли вже збирали речі в дорогу. На Донеччину поїхали автобусом у складі зведеного загону закарпатських міліціонерів, – повідомляє Віта Горзов, речниця Іршавського РВ УМВС.
В Артемівську їхній загін розмістився в гуртожитку медичного училища. Їжу готували собі самі, інколи її привозили місцеві жителі. Кожний міліціонер заступав на чергування у складі групи з семи чоловік. Незважаючи на погодні умови, на різке похолодання та дощі, вони несли службу на трьох блокпостах. Інколи були такі зливи, що доводилось стояти на дерев′яному трапу, бо все було залито водою.
Перевіряли вантажі, документи громадян, які в′їжджали чи виїжджали з міста. Особливо було важко нести служба на посту №5, де протягом чергування проходило більше 500 одиниць автотранспорту. Кожне чергування таїло у собі небезпеку, адже, зупиняючи черговий автомобіль, правоохоронці, не знали, кого зустрінуть - біженців чи сепаратистів.
Неподалік блокпостів проходили справжні бої, вистріли було добре чути. На під′їздах до Артемівська стояла пошкоджена військова техніка, автівки, розрушені житлові будинки.
Дільничним часто телефонували односельці, які й гадки не мали, що міліціонери знаходяться у зоні АТО за тисячу кілометрів від рідних сіл. А ті навіть в телефонному режимі намагались допомагати землякам. Так, бабуся з Білок просила по телефону Василя Кебелеша, щоб той до неї терміново зайшов. Дільничний, знаходячись за тисячу кілометрів, вирішив бабусину проблему з родичами у телефонному режимі. Допоміг колега-дільничний, який вже потім пояснив бабусі, де сам Василь і чому до неї не прийшов.
За своїх дільничних вболівали і сільські голови. Сільський голова с.Білки Василь Зейкан постійно телефонував, підтримував. Хоча інколи й сам вирішував службові питання зі своїм дільничним у телефонному режимі.
Звісно, найбільше хвилювались вдома рідні. Дільничні їх заспокоювали по телефону.
Самі дільничні Василь Кебелеш та Святослав Капітан вважають, що святий обов′язок кожного чоловіка – захищати свою Батьківщину.
Вони були приємно вражені, що після повернення зі Сходу додому їх запросили в Хуст на Красне Поле, де з рук начальника УМВС області полковника міліції Сергія Шаранича вони отримали грамоти.