Мати загиблого у трагічній ДТП юнака розповіла жахливі подробиці смерті її сина

За столом у кімнаті сидить жінка у чорному і розглядає неякісну фотографію. «Це – останнє фото... Зроблене за 40 хвилин до смерті... Хлопці витягли з телефону і роздрукували мені», – каже вона і очима «в’їдається» у зображення сина. Єлізавета Фурдь поховала свого Сашка, що загинув у ДТП на Гагаріна, у день, коли юнаку мало виповнитися 25.

«Купіть мені машину часу»

«Сашко працював офіціантом у «Дельфіні», – розповіла жінка. Три дні мав робочі, а три відпочивав. Тож у вихідні мав іноді «калим»: то на весілля його покличуть, то на поминки. Того дня зранку збирався у Барвінок обслуговувати поминки. Сіли ми каву попити на балконі… Хороша дитина була, завжди такий весельчак. Я питаю: «Сашенька, у тебе в п’ятницю день народження, що тобі купити?». А він, усміхаючись: «Купіть мені машину часу».

А потім додав, що сьогодні їхатиме на біціглях. Знаєте, він ніколи не їхав на біціглях, а тут чомусь вирішив. Я йому запропонувала поїхати на таксі, але він сказав, що має в запасі ще 2 години, то добре встигає. Дивлюсь, а він футболку таку одягнув – жовту, безалаберну. Кажу: «Так перевдягнися, що ж ти таку майку одягнув?», а він: «Матусько, – так гарно завжди до мене звертався, – то щоби водії ня здалеку бачили». Зібрав речі у рюкзак, як завжди, та побіг униз сходами.

Перед виходом іще включив мені на комп’ютері Софію Ротару. Я закладувала компот, то щоб не скучно було, слухала. Воно мені цілий день грало, бо я ся не розуміла, як то виключити. А як хотіли з чоловіком лягати спати, а виключити не вміли, подзвонили йому. То було 21:15. Саша розказав, як це зробити, і каже: «Я зараз буду».

Я розстелила ліжко, уже лягла, задрімала. Чую крізь сон, як задзвонив телефон, і на другому кінці кажуть: «Ви батько Саші? Терміново приїжджайте на БАМ у приймальне». Підскочила з ліжка, і ми поїхали.

У приймальному відділенні до нас вийшов лікар: «Я вам помогти не можу вже нічим». І додав: «Ми коли приїхали, ваш Саша вже був мертвий». То був перший шок. Вони мене до нього не пустили, дали якийсь розчин, щоб я заспокоїлася, бо не могла видихнути. А чоловік пішов. Вийшов звідти з Сашиною кров’ю на майці...

...На похорон прийшло дуже багато людей. Всі були в шоці. Навіть священик. Знаєте, я в добрих стосунках із ним. Але він не знав, що Сашко мій син, хоч вони й тісно спілкувалися. У сина були плани відкрити церковну лавку. Він навіть людям хрестики продавав. Гроші собі не брав, а віддавав на церкву. Так от, коли занесли фото до церкви, то для священика був шок. Він перші слова не міг сказати. Там люди не плакали, а ридали.

Ми гарно проводили мого хлопчика... Я попросила, щоб тіло принесли сюди, додому. Мені дозволили. А потім хлопці з дому до самої церкви несли труну на руках. Я не знаю, скільки людей було, бо я лише на свого сина дивилася. Знала, що бачу його останній раз».

Від водія «несло» алкоголем

Повідомлення про те, що 17 вересня увечері на вулиці Гагаріна водій автомобіля «КІА» збив велосипедиста, миттєво облетіло всі місцеві інтернет-ЗМІ. Свідки, які були на місці події, розповідають, що водій був у стані алкогольного сп’яніння. Про це свідчили специфічна поведінка і сильний запах алкоголю.

Ужгородець Євген, який випадково проїжджав повз і зупинився, аби надати потерпілому допомогу, розповів: «Я їхав у сторону села Дравці, підвозив людину. Біля аптеки в районі кафе «Під лугошом» побачив уламки, пилюку, метушню. Просвітив дальнім світлом, побачив дуже великий шматок пластику. Проїхав 5 метрів уперед і помітив тіло. Почав кричати і питати, чи викликали «швидку», бо було видно, що людина потребує допомоги: велика втрата крові, сильна травма руки, травмована голова. Ми намагалися заговорити з Сашком, але він не реагував.

Трохи далі стояв чоловік років 40 у камуфляжній формі. Він пішов до потерпілого із дивними вигуками, «ойкав». Від нього «несло» алкоголем. У цей час ми намагалися накласти на руку хлопця джгут зі звичайного ременя. Приїхала «швидка». В їх «Газелі» не було нічого з обладнання – тільки коробка зі шприцами та носилки.

Дуже важко везли. Обурило те, що у цій катастрофічній ситуації з ДАІ нам навіть не дали супроводжуючу машину. А перекривати перехрестя дорогою довелося цивільній машині. Водій «газельки» вижимав з неї все, що міг. А даішники не долучилися. Ба більше: коли Сашко лежав на асфальті, вони навіть дорогу не перекрили. Машини так і їхали, не зупиняючись. За годину, коли я повернувся з лікарні, поїхав у міськвідділ. На той момент водій уже дав свідчення. 18 вересня, наскільки мені відомо, відкрили справу».

«Замнуть»?

Родичі покійного Сашка усвідомлюють, що вже не повернуть його. Але переконані: водій повинен понести покарання. «Ми б хотіли домогтися справедливості. Треба навчити водіїв берегти чужі життя. Щоб ті мажори не літали на машинах, та ще й випивши. Ми всі не без гріха, – іноді споживаємо. Але нащо сідати за кермо, якщо випив? Скільки по країні саме п’яні збивають насмерть?», – каже Єлизавета Фурдь.

Брат Сашка, В’ячеслав, боїться, що справу «замнуть». «По-перше, тому, що наразі нема чіткої інформації, куди все рухається. І нема офіційної інформації, чи був водій у стані алкогольного сп’яніння», – розповідає.

Також родичі стверджують, що на схемі ДТП вказані невірні дані. Зокрема, про існування гальмівного шляху, хоча свідки стверджують, що водій не гальмував. Також свідок події розповів родичам, що Олександр Фурдь рухався не проїжджою частиною, а тротуаром. Тож водій, який на відзнятому свідками відео представився Юрієм Жовтані, виїхав на пішохідну зону і там зіткнувся із велосипедистом, котрий їхав у протилежному напрямку. Та свідчень про те, що ДТП сталася саме таким чином, у офіційних паперах родичі, за їх словами, так і не знайшли. Все це непокоїть постраждалих, адже їм дуже не хочеться, щоб справу «перемалювали».

Саме тому, щоб встановити справедливість, рідні і друзі Сашка звертаються до всіх, хто 17 вересня був свідком цієї події, допомогти їм. Якщо у когось є будь-яка інформація, то напишіть листа на адресу 7tina789@mail.ru або зателефонуйте за номерами: 099-560-07-77, 050-645-24-26, 066-099-32-39.

* * *

«Йду я провідаю Сашка, побажаю добраніч», – каже, виходячи з хати, пані Єлизавета. На новому минайському кладовищі – зо два десятки могил. Сашкова засипана квітами. Мати, тримаючи за руку батька, говорить до сина. Щось розказує, щось розпитує... А в кінці, зітхаючи, додає: «Ото б мені зараз машину часу, синку...».

P. S. Взяти коментар у Юрія Жовтані «Унґвару» поки що не вдалося. Спочатку він сказав, що заходить у міськвідділ міліції, тож не має змоги спілкуватися. Але згодом упродовж дня не піднімав слухавку. Тому його позицію, як матиме бажання, висвітлимо в одному з наступних матеріалів.

Ярослава Матвійчук, газета "Унґвар"