Іван Балога: підкилимні ігри закарпатського Фюрера

Остання сесія Закарпатської облради залишила за собою чимало запитань. Особливо до персони нинішнього її голови Івана Балоги. Окрім безкультурщини у спілкуванні з колегами, Балога-середній, намагаючись показати себе з найкращої сторони, наговорив чимало зайвого, забувши, звідки і яким чином його родина прийшла у владу. Порівнявши ці розмови із реальним станом справ, напрошується слушне запитання: кому нині на Закарпатті потрібен такий голова облради?

Для Балоги згадана вже сесія мала стати знаковою, оскільки саме на ній член його фракції ЄЦ Володимир Піпаш мав винести питання про недовіру нинішньому губернатору і конкуренту свого патрона Балоги Валерію Лунченку. Однак, це питання навіть не було внесене до порядку денного. Натомість Іван Балога взявся по-дорослому за кривдника його родини, головного міліціонера Закарпаття Сергія Шаранича (цей полковник свого часу не побоявся відкрити кілька кримінальних справ за фактами злодіянь сім’ї). Увійшовши у азарт, голова облради почав обзивати Сергія Шаранича СДПУ(о)шним кублом і порівнювати його дії з діями сепаратистів на Сході України.

Проте, пан Іван мабуть забув, що саме завдяки «батькам» СДПУ(о) Віктору Медведчуку та Григорію Суркісу, його старший брат у далекому 1995 році із завгоспа та товарознавця вийшов у велику політику. Тоді саме за підтримки цих панів, він, вступивши у партію СДПУ(о), став мером Мукачева. Згодом, у 1998 році, коли Суркіс із Медведчуком пройшли від Закарпаття у парламент, Балога-старший за їхнього ж протекторату опинився вже у кріслі губернатора Закарпаття. А відтак почав потроху знайомити з політикою і свого середнього брата. До цієї ж когорти справедливо можна віднести і головного люстратора голови ОДА Лунченка Володимира Піпаша, котрий чомусь ніде не афішує, що за губернаторства керівника СДПУ(о) на Закарпатті Івана Різака працював в Управлінні внутрішньої політики ОДА. За цей «важкий» труд Піпаш отримав в Ужгороді шикарну квартиру у елітному будинку по сусідству з Різаком. То хто ж насправді вийшов із СДПУ(о)шного кубла?

Окрім цього, Іван Балога останнім часом полюбляє направо-наліво критикувати «Партію регіонів» та її представників. Так на тій же останній сесії, порцію «люб’язнощів» від Балоги отримав депутат цієї фракції Іван Качур, котрий висловився проти того, аби на посаду керівника обласної бібліотеки призначали дружину зама начальника управління освіти ОДА Юрія Глеби (останні є людиною Балог). У відповідь на репліку, голова облради сказав депутату, щоб той не журився про це, бо він, мовляв, такий здоровий, що ним треба землю орати… А тепер спробуйте зв’язати суть питання і репліку Балоги… Оце рівень!

Насправді ж, попри те, що нині ПР себе скомпрометувала, саме завдяки цій політсилі на Закарпатті, саме завдяки її підтримці (домовленостями між Олександром Ледидою та Балогою-старшим), у 2010 році головою облради ми отримали Івана Балогу. Тоді заради задоволення владних амбіцій Іван із братом Віктором не цуралися «шлюбу» з регіоналами…

Чим же за майже 4 роки роботи на посаді голови облради запам’ятався Іван Балога? Який він залишив слід у політиці Закарпаття і в облраді зокрема? Останній його слід це – програш на виборах 2012 року до Верховної Ради у «виноградівсько-берегівському» окрузі регіоналу Івану Бушку, який не відрізняється особливими знаннями чи уміннями, а ораторським мистецтвом і поготів. Такому конкуренту Балога-середній програв ущент із великим відривом…

Та, мабуть, найбільший його слід – це розбудова і реконструкція своїх службових апартаментів на майже півмільйона гривень. Це – перше, що зробив Іван Іванович, ставши головою Закарпатської облради. Нині ці апартаменти слугують виборчим штабом партії «Єдиний центр», якою керує його родина. У самій же фракції «ЄЦ» у облраді Балогу-середнього називають Фюрером. Не для преси колеги Івана Балоги зізнаються, що їхню думку до уваги ніхто не бере. А всі ініціативи, які йдуть ніби то від них, їм нав’язує сам голова та його поплічник Володимир Чубірко.

До речі, шикарні меблі, сантехніка, та інтер’єр – манія Івана Балоги. Адже перший такий ремонт він зробив ще за кілька років до головування у облраді, будучи замом у губернатора Олега Гаваші. Тоді на розкіш Балогового кабінету було витрачено близько 400 тисяч бюджетних гривень… Отож, у сумі маємо 900 тисяч гривень, за які, наприклад, було облаштовано Площу Народну перед ОДА, проти якої яро виступав Іван Балога, тринькаючи паралельно бюджетні гроші на задоволення своїх особистих потреб…

Відтак виникає цілком логічне запитання: що ця людина, котра сповідує всі атрибути панського життя, живе підкилимними іграми та домовленостями і готова продатися заради політичної вигоди, робить у кріслі голови Закапатської облради?

Євген Морозов