Рейтинг закарпатського бізнесу очолюють туризм та грядки
Саджають усі, бо мають свій бізнес. Теплиці - найпопулярніша власна справа у найтепліших районах Закарпаття.
У селі Заріччя на одну дорослу людина припадає 1 велика теплиця. Вирощують тут паприку, капусту та помідори. І збирають по 3 врожаї на рік.
Вона пам'ятає теплиці на городі, відколи пам'ятає себе. У Неллі Зан поки їх дві. Споруджують третю. Раніше городництво було хобі, тепер - додатковий заробіток.
Неллі Зан, агрономка-тепличниця:
У нас сприятливий клімат: і земля, і теплий район. Ми вимушені займатися. Інакше не проживемо.
Поставити таку теплицю - принаймні 20 тисяч гривень. За останні роки, каже Неллі, здорожів метал, арматура ба навіть плівка. Своїх овочів не возить далеко. Зазвичай, виставляє на продаж під парканом будинку.
Родина Караслаїв має 6 теплиць. Для неї це не другорядне, а основне місце роботи. Зараз збирають останні томати голландських та українських сортів - найпопулярніших на селі.
Іван Караслай, агроном-тепличник:
Помідор - він голландський сорт. Це помідор Воловоє серце - він укусний дуже.
Через місяць у скляних парниках сіятимуть капусту. Для неї спеціальні умови - температура в теплиці має бути щонайменше 10 градусів. Теплиці для розсади опалюють дровами. Однак цю огрівають свині, корова та кури. Іван Караслай-старший зо десяток років тому змайстрував біоагрегат. У нього завантажує гній, він шумує й виділяє газ, який гріє воду в казані. Це - набагато дешевше.
Іван Караслай, агроном-тепличник:
Щоб була 1 корова, 20 курей, 2 свині і ото всі отходи ми туди в ту установку надеме і газу достаточно.
Його агрегат - єдиний у Закарпатті. Сусідам біопристрій видається заскладним. Іван твердить - все просто, до того ж його прилад має плюс - цілковито безвідходне виробництво.
Іван Караслай, агроном-тепличник:
Оця тут яма, тут отходи йдуть. Отсюда вже насосом викачуємо на городи ті відходи, тот навоз.
Переконують, окрім гною нічим городину не підживлюють. Самі теплиці захищають від усіх: і від людей, і від комах.
Іван Караслай, агроном-тепличник:
Ми не пользуємось ніякою хімією, стараємось, щоб нікто туди не зхаходив, щоби метелики не літали, ставимо такі сітки.
Хто має власний транспорт возить капусту, помідори та паприку до Києва та Львова, хто не має - здає місцевим гуртовикам. Закордон вивозити невигідно - розмитнення задороге. А раніше, згадують заріччани, їхні овочі їли в Росії та Білорусі.
Іван Караслай, агроном-тепличник:
Сюди приходили білоруси і платили файна ціна а цього року Херсон начав щось там давати то білоруси і не приходять.
Цього року кажуть: і возити по всій Україні немає чого - врожай де в кого вдвоє менший, ніж торік, бо через зливи замок. Минулого року було краще, хоч і град побив. через природні лиха заріччани прагнуть, щоб держава застрахувала їхнє майно. Однак водночас - страховикам не вірять - тут і досі чекають на виплати збитків через повінь 98 року.