На полицях ринків Хустщини з’явилась перша лісова суниця

Ціни поки що доволі високі, а охочих придбати дари природи – мало. Достатньо тільки тих, хто бажає збути фрукти.

- За півлітрову баночку прошу п’ятдесят гривень, – каже пані Ірина з Липчі, - Ягоді спілі, запашні. Дешевше віддати не можу, стільки й інші просять. Це ранній сорт, дуже багатий на вітаміни та корисні речовини. Багато хто раз на рік проходить спеціальний «суничний» курс оздоровлення. Торік у мене кияни купували відрами.

Інша продавчиня, маленька дівчинка Іванка, також нахвалює крам.

- Плоди екологічно-чисті, ростуть у нас на городі, далеко від траси, – каже вона. – Мама посадила на сонячному місці, щоб уже в травні дозрівали.

Виявляється, що найперші ягідки дозрівають не в лісі, а саме на городах краян. Найчастіше вирощують диво-фрукти під старими виноградниками. А от на карпатських галявинах суниця з’являється, як правило, аж у перші дні червня.

Покупці ж, хоч і юрбляться біля соковитих ягід, та дуже неохоче віддають за них важко зароблені гроші. Більше скляночки майже ніхто не купує.

- Маю проблеми з тиском, виразку шлунку. Суниця ж наділена багатьма оздоровчими якостями, вважається лікарською рослиною. Проте моєї пенсії не вистачить на літр суниці в день, – нарікає 67-річний хустянин Петро Пилип. – Проте, з іншого боку. Усе ж краще вживати натуральні дари лісу, ніж пігулки з аптеки.

Зі слів селян, у перші два тижні суничного сезону можна заробити найбільше – дві-три тисячі гривень. За ягодами відправляються цілими сім`ями і приносять не менше п’яти відер за один «похід». Звичайно, зрозуміти їм можна, адже в умовах кризи доводиться фантазувати і викручуватись, аби вижити.

Марина Алдон