Романтичне освідчення в коханні дало можливість виграти вечерю у ресторані

До Дня Святого Валентина – свята усіх закоханих ресторан «Velure» та редакція газети «Панорама» оголосили конкурс на кращу історію кохання чи освідчення коханій людині. З-поміж багатьох поданих на конкурс дописів організатори визначили переможцем лавсторі Оксани Делеган. На неї та її коханого очікував приз – сертифікат на вечерю у ресторані на двох, – йдеться в газеті "Панорама" від 11 лютого.

Любовну історію переможниці конкурсу подаємо нижче.

«На жаль, я не майстер слова, та що може бути кращим романтичної історії двох закоханих сердець, які вже тривалий час б’ються в один такт...
Ласкаво просимо на борт, щоб поринути у цю надзвичайну пригоду під назвою «Кохання».

Олеся Островська, власниця ресторану «Velure», вручає сертифікат переможниці конкурсу Оксані Делеган

Лютий, 2012 рік. Ера Інтернету та соціальних мереж. Зима, чудовий морозний вечір за вікном, купа різних думок, соціальна мережа, пошук, банальне привіт, перший крок... Новий ранок, непрочитане повідомлення, серце тріпоче, відповідь: «Привіт, незнайомко», незвичне відчуття, внутрішній голос шепоче «він твій», зав’язалась розмова, яка не віщує нічого, тиша...

Здавалося, на цьому можна завершити знайомство, та Амур готує несподіванку, чергове повідомлення, а в ньому дані мого паспорту, адреса, моє обурення не має меж... Та думки лише про нього… Видаляю сторінку, при цьому залишивши номер мобільного. Пізня пора, дзвінок, невідомий номер, щаслива мить, почула голос незнайомця, розмови до ранку, мрія про зустріч, та його відрядження віддаляє її. Робота, яка постійно не дає побачитись. Пропонує компенсацію, за довге очікування, виконає будь-яке бажання. Жадана зустріч, вогник в очах, Амур влучає, нічні прогулянки містом, перший поцілунок, сніжинки витанцьовуючи, примерзають на волоссі, а на душі так затишно і тепло, поруч той, кого чекала все життя. Такий непідвладний і таємничий. Всередині відчуття, що знайомі багато років... Такі дорослі, і по-дитячому закохані... Чергове відрядження, а за ним довгі місяці зустрічей, які дедалі більше споріднюють. Заздрісні погляди оточуючих, а тобі здається, ось воно щастя...

Квітень, 2015, неприємна звістка, АТО, розлука, недоспані ночі, море сліз, очікування, надія і тиха молитва... Доля перевіряє відносини на міцність, а ти постійно рахуєш дні, години, хвилини, секунди до зустрічі, і ось та мить, він знову поряд, такий рідний, коханий, твій. Липень, 2015, його день народження, пропозиція стати його дружиною, довгоочікуване «так», мрії на майбутнє, світ, який розуміють лише двоє... Казка триває, а я вдячна долі за такий подарунок і здійснену мрію…»