Карколомні трюки закарпатського руфера: на межі можливого
Мабуть, усі українці із захопленням дивились на відомого руфера Mustang Wanted, який підкорив одну з веж Москви і пофарбував її у кольори українського стягу.
Але нещодавно закарпатці були вражені трюками свого молодого земляка, який виконував не менш небезпечні трюки на висотах Ужгорода, Мукачева та Києва. Звичайний хлопець з села Горонда Мукачівського району ще задовго до відомого подвигу столичного однодумця почав захоплюватись цим рідкісним екстремальним заняттям, – йдеться у статті "Екстримальне захоплення" в газеті "Панорама" від 31 березня.
І за два роки після оприлюднених у всесвітній мережі відео він здобув популярність не лише серед закарпатців. Газета «Панорама» розшукала і поспілкувалась із закарпатським руфером Іваном Кіралем.
– Тож з чого почалось твоє захоплення екстремальними сходженнями?
– Все почалось 2 роки тому, коли я з друзями просто йшов гуляти. Нам було нічого робити, й тому ми вирішили залізти на 20-метрову вишку на залізній дорозі. Ми залізли на неї і це нам сподобалось. Звісно, сподобався вид з висоти. Через рік я вже спробував виконувати трюки, зокрема, стоянка на руках. А потім цей же трюк намагався виконувати на висоті.
– Для того, щоб виконувати такі складні та небезпечні трюки, необхідні тренування. Як часто ти тренуєшся і готуєшся до екстремального підкорення вершин?
– Нічого особливого не треба для тренувань. Щодня я займаюсь на турніках та брусах, віджимаюсь. Раніше займався кікбоксингом, а також займався у спортзалі.
– А чим ти займаєшся в житті?
– Зараз лише спортом і руферством. Раніше я навчався на автослюсаря, але це мені не подобалось. Це була ідея мами. Зараз я займаюсь тим, що мені до душі, як то кажуть.
– Як батьки поставились до такого небезпечного виду спорту?
– Батьки взагалі-то не сидять в інтернеті. Але те, з якою швидкістю поширюються чутки після появи якогось відео в мережі – то все. Батьки негативно ставляться до руферства. Але я їх переконую, що кожен наш крок по висотках є продуманим до дрібниць. І що це, звісно, моє захоплення.
– А що кажуть односельчани?
– Можна розділити їх навіть за віковою ознакою. Підлітки та молодь позитивно реагують на наші відеоролики. Деякі навіть питали: а як це можна зробити, що для цього потрібно? Старше покоління цьому не приділяло особливої уваги до тієї пори, поки не оприлюднили наші відео по телебаченню. І тоді слава миттєво розлетілася по всьому селу. І старше покоління розділилось на два табори: є люди, які ставляться позитивно, а є такі, які не дуже добре реагують на наші трюки.
– Інтернет – це, як то кажуть, глобальне мегасело. І будь-яка інформація, яка є в мережі, швидко розлітається серед інтернет-аудиторії. Чи приходять до тебе повідомлення від твоїх шанувальників чи просто людей, які теж би хотіли займатись подібними трюками?
– Звісно. Чимало повідомлень отримую в день. Зокрема, от нещодавно мене один хлопець запитав: де у Мукачеві можна піднятись, що для цього потрібно робити, як тренуватись? Пишуть люди з різних міст. Кажуть: класно, ти молодець. Але можу зауважити такий цікавий факт: більшість людей, які мені пишуть, цікавляться руферством – це дівчата. Можливо, вони таким чином хочуть познайомитись.
– От багато людей мають бажання з тобою поспілкуватись. А чи хотів би ти поспілкуватись з тими, хто так само підкорює висотки і став вже відомим завдяки екстремальним трюкам?
– Безперечно, хотів би поспілкуватись з відомим руфером Mustang Wanted, який, як Ви знаєте, прославився, піднявшись на одну з веж Кремля. Крім нього, є росіянин Олександр Русінов. Більше я не знаю відомих руферів.
– Що ти відчуваєш при виконанні трюків і після них?
– Зазвичай під час виконання трюку не отримую ніякого кайфу, адреналіну, оскільки повністю всім тілом і думками сконцентрований на виконанні трюків. Коли піднімаєшся наверх, то концентруєш увагу на тому, аби не впасти. А після трюків і зйомок я передивляюсь відео і після накладання музики отримую задоволення.
– Скільки часу ти витрачаєш на пошук музики?
– Буває таке, що одразу знайдеш класний трек, а буває таке, що для музичного супроводу витрачаю цілий день.
– Як реагують люди, які випадково потрапляють на відеозйомки твоїх кліпів?
– Пригадую зйомки першого відеокліпу з Мукачева. Коли ми знімали ходіння по будівельному крану, то під нами було близько 20 осіб, які, мабуть, були в шоці від того, що відбувається, думали, що ми впадемо. А коли ми піднімались на Ратушу в Мукачеві, то якийсь дідусь, можливо, депутат, кричав: «Злазьте, бо я зараз викличу поліцію».
– А кияни, які випадково стали свідками підкорення Московського мосту?
– Там настільки високо, що вони навіть не помічали, що я заліз на вершину мосту.
– Які подальші плани у Івана Кіраля?
– Зараз я монтую друге відео, на якому підкорюємо різні висотки Мукачева. Зокрема, труби, крани і навіть Замок Паланок. А наступні відео і наші подальші зйомки будуть в Ужгороді, де теж є чимало вершин, які варто підкорити. А потім будемо долати вершини усього Закарпаття.