Подружжя, яке після весілля відправилось з Ужгорода у медовий місяць, стало свідком теракту в Стамбулі

Так сталося, що ужгородець Стас Грещишин разом з дружиною Катериною відгуляли весілля в Ужгороді і поїхали в медовий місяць. Але сталося так, що опинилися в аеропорту Стамбула під час теракту.

Стас Грещишин є координатором громалської організації "Захист Патріотів" і має певні навики з тактичної медицини. І ці навики йому знадобилися, щоб рятувати людей в аеропорту після теракту.

Постріли, вибухи та паніка

За його словами, перші звуки пострілів вони почули, перебуваючи в зоні паспортного контролю. «Ми побачили поліцейських, які бігли вниз по ескалатору, наче когось переслідували. Потім ми почули характерні звуки пострілів», – згадує Станіслав.

Біля терміналів здійнялась паніка, а трохи згодом пролунав перший вибух. Після другого вибуху він отримав ушкодження голови від уламків скла та гіпсокартону.

Станіслав розповів, як біля паспортних столів виникла тиснява -  з одного боку було багато людей, які щойно приїхали, а з іншого – тікали від пострілів та вибухів.

«Ми з дружиною не побігли разом з усіма, а зорієнтувались, звернули вбік і потрапили до своєрідного офісу відпочинку поліцейських чи охоронців аеропорту. І туди зайшло ще близько 80 наляканих людей», – сказав він.

Реакція правоохоронців

Грещишин вважає, що правоохоронці, з якими вони опинились у цій кімнаті, виявились непідготовленими.

«Я намагався щось дізнатись у цих поліцейських: який план дій, що сталось, що відбувається зовні, чи є план евакуації. Але вони або не розуміли англійської, або відмахувались від мене», – згадує Станіслав. «У поліцейському офісі жодної аптечки, жодного бандажа, один з поліцейських зомлів, в іншої сталася істерика, і її вдалось заспокоїти лише через півгодини», – розповів Грещишин Громадському.

За його словами, у цих правоохоронців не було рацій. «Вони самі дзвонили своїм родичам, аби ті їм сказали, що говорять по телевізору. І ніхто не знає, що відбувається»

Навички медичної допомоги

Згодом до кімнати принесли поранену жінку, якій Грещишин зміг надати медичну допомогу.

«У неї було осколкове поранення лівої ноги, і джгут був накладений дуже слабо», – розповів Грещишин, який сам займається підготовкою лікарів, волонтерів та військових з тактичної медицини.

Йому вдалось перетягнути джгут, використавши для його затягування туш для вій. Згодом кровотеча припинилась. «Ми її заспокоювали, давали воду. Дочекалися лікаря, який прийшов хвилин, приблизно через п’ятдесят», – сказав Станіслав.

Хлопці, що пережили три теракти

Грещишин розповів, що у цій кімнаті вони з дружиною познайомились з двома хлопцями, які виявились лікарями з Анкари. «Вони намагались допомогти пораненим і були на диво спокійними, як нам здавалось. Згодом ми дізнались, що один з них вже в третє в цьому році став свідком теракту, а інший - вдруге», – розповів Станіслав. Ці лікарі запросили подружжя зупинитися у їхніх батьків, що живуть у Стамбулі. «Вони намагались надавати допомогу людям, які там були, але врятувати нікого не вдалось», – сказав він.

Дзвінок у консульство

«Друг прислав мені номер гарячої ліні українського консульства. Я зателефонував, сказав, що громадянин України і зараз перебуваю  на території аеропорту разом з дружиною. Запитав, який план дій, чи є якась точка збору, що робити, куди йти. Мені сказали, що поки немає ніякого місця для зустрічі , що вони будуть там через 20 хвилин і пообіцяли передзвонити. Однак ніхто не перетелефонував», – розповів Станіслав. «Сьогодні я знову спілкувався з консульством. Мені пояснили, що у них було аж п’ятдесят дзвінків, і вони не мали змоги нам перетелефонувати. З хлопцями, які запропонували розмістити нас у себе в Стамбулі нам просто пощастило».

Недовіра до незнайомців

«Було дуже страшно. І не стільки від цих вибухів, а від того, як люди поводяться в таких ситуаціях. Як разом із страхом поширюється недовіра. Тому що ніхто не знає, чи може бути хтось у цій кімнаті ще одним смертником. Ти знаходишся в кімнаті з майже сотнею людей, і всі дивляться одне на одного дуже підозріло. І здавалось, що якщо когось знайдуть, то ця кімната перетвориться на повний хаос», – сказав свідок теракту. «Ми проходили через цю залу, там лежали накриті тіла, там підлога була в крові. А далі по коридору все якось було так організовано, що там утворився натовп. І після того, що сталось, вже ніяк не хотілось у цей натовп іти, бо ти не довіряєш нікому і нічому», – розказав Станіслав.

«Я не знаю, чи можна бути до такого готовим, мені важко зараз оцінювати. Але зважаючи на ситуацію у нашій країні, ситуацію із тероризмом, треба готуватись і тренуватись. Адже з огляду на ту сферу, у якій я працюю, виявилось, що поліцейські та працівники аеропорту, яких ми бачили, виявились не готові до такого», – зазначив Грещишин.

28 червня в міжнародному аеропорту Стамбула імені Ататюрка було здійснено кілька атак, які влаштували терористи-смертники. За офіційоною інформацією нападників було троє. Вони силою намагалися пройти до зали міжнародного аеропорту. У сутичці з офіцерами безпеки сталась стрілянина, після чого стались три вибухи.

За останньою інформацію внаслідок теракту загинула 41 особа, 239 дістали поранення. Зауважується, що більшість загиблих є громадянами Туреччини, але іноземці серед них також є. Серед загиблих є поліцейські.

Відповідальність за напад поки не взяла на себе жодна організація. Турецька поліція підозрює, що до вибухів причетна «Ісламська держава».

Також повідомляється, що внаслідок теракту в аеропорту Стамбула загинула українка і поранено одного громадянина України.