Сільські ради Хустщини не використовують кошти, які можуть бути витрачені на впорядкування русел потічків

Останнім часом природа дивує аномаліями. То спека, то град, то підтоплення, то зсуви. А чи діють у Хустському районі якісь протипаводкові програми, адже мешканці деяких сіл нарікають, що у сезон дощів їхні дворогосподарства підтоплюють потічки?

– Так. Розпорядженням голови державної адміністрації від 11.01.2006 за № 9 схвалено Програму комплексного протипаводкового захисту в басейні р. Тиса у Хустському районі на 2006-2015 роки. Фінансування її обмежено, через, знову ж таки, брак коштів. За рахунок даної програми роботи проводяться тільки у найнагальніших випадках, – каже голова Хустської РДА Назарій Павлій. – Однак, нещодавно ми з’ясували, що на рахунках сільських рад у загальному перебуває майже 400 тисяч гривень коштів, які надійшли як відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва і які успішно ними не використовуються з року в рік. Щоб ви розуміли – це якраз і є ті кошти, які можуть бути використані на впорядкування русел потічків, а також їх прибережних смуг. Тобто гроші для відповідних робіт є, однак ніхто їх не використовує. Нами негайно було адресовано листи до сільських рад із рекомендаціями освоювати кошти за їх цільовим призначенням, у тому числі на впорядкування русел. Загалом вважаю, що у ситуації, яка склалася винні ми усі. Як можемо нарікати на владу чи на когось іншого, в даному випадку відносно підтоплень, коли самі нічого не робимо для того, аби русло того ж потічка було чистим. Ми повинні починати із себе, особливо, коли йдеться про такі елементарні та незначні речі. Для прикладу, варто згадати ситуацію минулої осені. Після сильних опадів, мені довелося виїхати на місце підтоплення дворогосподарств. Оглянувши місцевість, все стало зрозумілим: потічок засмічений та замулений настільки, що у нього виходу немає як вийти з берегів. Вибачте, але так бути не може. Будинок моїх батьків теж розташований безпосередньо біля такого потічка, як і усіх наших сусідів. Однак, з року в рік кожен із нас прибирав ту його частину, яка була прилеглою до дворогосподарства. І все. Питання знято. Не треба ні програм, ні коштів, ні сільського голову, ні адміністрацію, ні державу, бо кожен з нас і є держава. Ми маємо починати із себе.