Європейські експерти рятуватимуть Солотвинський солерудник
Цими днями на Закарпаття завітали спеціалісти з Угорщини на чолі з представником Уряду Іштваном Йоо, які на прохання українського уряду допоможуть розібратися із критичною ситуацією на закарпатських солекопальнях: на місці проаналізують стан справ на Державному підприємстві «Солотвинський солерудник» та дадуть об’єктивну оцінку існуючим загрозам.
Попри те, що сіль із закарпатського солерудника вважається чи не найчистішою у всьому світі та відсоток чистої солі у ній сягає 90-95%, ДП «Солотвинський солерудник» на Тячівщині вже з лютого 2007 року припинив виробничу діяльність з видобутку кам’яної солі через погіршення стану навколишнього природного середовища. Він перетворюється на провалля, і це загрожує екологічною катастрофою населеному пунктові та його мешканцям. Ситуація ускладнюється ще й тим, що свого часу в районі Солотвинських озер колишнім Міноборони СРСР було заповнено нафтопродуктами 3 пустоти – каверни загальним обсягом 44 тисячі кубометрів. Нині невідомо у якому стані ці каверни та яка кількості нафтопродуктів там залишилася. Тож затоплення підземних виробок могло призвести й до «витоку» на поверхню паливно-мастильних матеріалів, якщо вони ще залишилися під землею. А ще – в Солотвині в 1980–1990 роках були зведені підземні сховища в кам’яній солі для зберігання нафтопродуктів на Україні… Тож, враховуючи усі ці небезпечні фактори, фахівці кваліфікували ситуацію як надзвичайну державного рівня, а Мінагрополітики прийняв рішення щодо ліквідації ДП «Солотвинський солерудник» як гірничодобувного об’єкту.
Велике значення солерудник має не тільки для економіки України, але й для медицини. Адже тут, у соляних шахтах, ще з 1968 років почали діяти алергологічні лікарні, де лікували тисячі хворих на бронхіальну астму та інші захворювання дихальної системи. Чи не тому цей об’єкт було занесено Кабміном до переліку стратегічного як для економіки, так і для безпеки країни. На жаль, у 2008 році підземне відділення Української алергологічної лікарні також довелося закрито.
Катастрофічні руйнування штолень солерудника, утворення карстових проваль та зсувів на прилеглих територіях перекреслило усі плани щодо використання шахти. Донині остаточно не встановлено причину руйнівних процесів, хоча вважають, що спровокував її паводок 2001 року. У 2013 році для відселення 133 родин із особливо небезпечних територій Солотвина було збудовано житловий комплекс у селищі Теребля. На будівництво витратили чималі державні кошти, проте переселятися туди ніхто не поспішав. Майбутні переселенці із селища, яке поволі провалюється під землю, у новий мікрорайон, де є і дитячий садок, й ігрові майданчики, і сучасна школа, переїжджати не хочуть, побоюючись втратити все, що нажили десятиліттями.
Нині питання Солотвинського солерудника намагаються вирішити на Європейському рівні. Голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль, інформуючи європейських експертів про ситуацію навколо солерудника, наголошує: «Нині існує загроза потрапляння вод із цієї території до річки Тиса. Це стане екологічною катастрофою не тільки для Закарпаття та сусідньої Угорщини, але й для всієї Європи». Разом із тим губернатор акцентував на важливості закарпатського солерудника, як виробничого об’єкта. Адже, це «єдина шахта, яка нині забезпечує сіллю країну – підприємство «Артемсіль» – знаходиться за два десятки кілометрів від зони бойових дій на сході держави».
Представник Генерального Директорату Європейської Комісії Едмундс Акітіс каже: «Наразі ми вивчимо ситуацію на місці, зробимо оцінки, щоб розробити проекти для приїзду фахівців експертної групи».
У перший день інспекції представники Єврокомісії зустрілися з фахівцями профільних міністерств та відомств України: міністерств аграрної політики та продовольства України, екології та природних ресурсів, Державної служби з надзвичайних ситуацій. А вже у вівторок відвідали Солотвинський солерудник, де мали можливість на власні очі побачити й оцінити ситуацію.