У Мукачеві ухиляються від служби в бандугрупуваннях
У перший тиждень квітня минув рік із часу, коли Президент підписав Указ про створення в Україні Державної міграційної служби.
До того цими питаннями відували департамент у справах громадянства, міграції і реєстрації фізичних осіб та департамент у справах біженців. Аби з’ясувати, що доброго дали за рік такі зміни для самих біженців, відправляємося у один із трьох в Україні пунктів тримання іноземців-прохачів притулку у Мукачеві.
У Мукачеві біженцям краще, ніж у Канаді та США?
Неподалік набережної розкинувся двоповерховий пункт тримання біженців, який розрахований на 120-130 чоловік. На подвір’ї мирно грається арабська дітвора, тут є баскетбольний та футбольний майданчики, качелі для малих біженців.
— Власне Мукачівський «притулок» для іноземців був створений ще у 2007 році. Його підрозділ також діє у закарпатському Перечині. Ще один — у Вінниці. Третій планують побудувати у Яготині на Київщині, — розповідає виконувач обов’язків директора пункту Петро Росола.
На Закарпатті ж у обох підрозділах пунктів проживає близько 60-ти біженців. Більше половини з них тут — у Мукачеві. Аби ознайомитися з умовами проживання іноземних «гостей», заходимо до середини пункту. На поверсі — дві великі кухні з холодильниками та двома газовими плитами. У одній із кімнат живе молоде афганське подружжя з двома дітьми. Молодшому малюкові — 9 місяців. Вона, за словами батька, хвора на епілепсію. Нині-завтра її повинні госпіталізувати у київський Інститут Амосова. Фінансуватиме проїзд та лікування Датська рада з питань біженців та громадська організація «Ніка», яка опікується біженцями на Закарпатті…
У такій же кімнаті з маленьким хлопчиком проживає подружжя Джако та Ханни з Сирії. Молоді люди знайшли один одного на Україні. Відтак створили сім’ю й тут народили дитину. Джако добре володіє англійською та російською мовами. Він не приховує, що планував потрапити у Європу. Каже, що його побратими живуть у Норвегії, Німеччині, Чехії. Там, з його слів, набагато легше знайти роботу, ніж в Україні. Тут він продовжує чекати на статус біженця…
Майже п’ять років у притулку живе афганська мама з шістьма дітьми. Очікуючи на статус біженця, їй було запропоновано поїхати у США, Канаду чи в одну з країн ЄС. Але жінка передумала. Її діти вже пішли в українську школу, вивчили мову і частково адаптувалися до українських реалій. А за океаном, зі слів жінки, на неї очікують нові випробування, нова психологія іншого народу…
Арабська футбольна команда на Закарпатті
У коридорі притулку нас зустрічають 5-ти-7-ми річні арабські дівчатка з піснею «Україно». Діти добре розуміють українську мову, легко спілкуються. Їхній учитель музики з Мукачева підіграє на баяні ще кілька українських народних композицій. Виконавці з Сирії та Афганістану завзято витягують високі ноти українською…
На першому поверсі пункту 15-18 річним юнакам читає курс української мови молода вчителька Ганна Бойко. Вона розповідає, що майже всі вихідці з арабського світу дуже здібні у вивченні іноземних мов. У її класі – 6-8 учнів з Ірану та Афганістану. Серед них – і професійний футболіст 18-річний Муртизан Валізаде, який грає за команду «Пістрялово» у вищій закарпатській футбольній лізі та мріє вийти на всеукраїнський рівень. Він та ще кілька його однодумців створили футбольну команду «Сітаре» (з арабської — зірка) і змагаються з місцевими футбольними колективами. Решта хлопців освоюють професію водія. Крім того, всі вони незабаром екстерном здадуть іспити у одній із мукачівських шкіл і зможуть отримати повноцінний атестат…
— Чимала кількість нелегальних мігрантів – громадян країн Південно-Східної Азії, Близького та Середнього Сходу, Африки – почала з’являтись на Закарпатті ще з середини 90-х після декриміналізації статті про порушення державного кордону, — розповідає про ситуацію з біженцями на «західних воротах» України начальник Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області Ігор Михайлишин. — Через своє географічне розташування, область розглядається виключно як транзитна територія на шляху прямування нелегалів до країн Єврозони.
Прихистили навіть афганського журналіста…
Лише за останні три роки прикордонниками, співробітниками УМВС та УСБУ в області було затримано майже 7000 нелегальних мігрантів. Частина мігрантів заявляє про себе як про біженців і звертається з відповідними заявами до міграційної служби. У 2011 році до управління у справах біженців ГУ ДМС у Закарпатській області було подано 104 звернення по захист від іноземців. Роботу міграційної служби ускладнює те, що в Україні немає представництв багатьох країн, представники яких просять про біженство. Тоді закарпатські міграційними звертаються до Москви. Хоча звідти рідко відповідають на їхні запити.
Керівник служби каже, що причини прохання різні: ухиляння від служби у військових банд-угрупуваннях, війна, релігійні переконання. Арабські жінки тікають, бо не хочуть бути зґвалтованими під час військових конфліктів, як їхні співвітчизниці. На Закарпатті статус біженця отримав навіть один афганський журналіст, якого на батьківщині переслідували за критичні публікації, а відтак повинні були стратити…
Серед поданих заяв на статус біженця в Закарпатті найбільше — від громадян Афганістану та Сомалі, по три – від громадян Нігерії, Ірану, Іраку, по дві заяви від громадян Шрі-Ланки, Росії, Бангладеш, Пакистану, Еритреї, по одній – від громадян Гвінеї та Палестини. Частка звернень про надання статусу біженця у минулому році склала 11 відсотків від загальної кількості в державі і є найбільшою серед інших областей. За результатами розгляду 10 осіб отримали статус біженця, всього ж на статистичному обліку територіального органу міграційної служби перебуває 36 визнаних біженців, у тому числі 12 дітей.
Загалом за останні 15 років на Закарпатті просило статус біженця близько 5 тисяч громадян різних країн. Отримали його всього 35. Однак, Ігор Михайлишин переконаний, що минулорічне нововведення у міграційному законодавстві допоможе пришвидшити цю процедуру.
Павло Білецький, “Неділя”