Мукачівці розмістили свої велетенські писанки на Софійській площі у Києві

Анонсоване на суботу, 8 квітня, відкриття в Києві Фестивалю писанок довелося перенести на 10 квітня через дощову і прохолодну погоду. Проте, розписані художниками з усіх куточків України роботи вже можна побачити на Софійській і Михайлівській площах, а також Володимирському провулку.

Закарпатські рукотворні дива

Коли в середині дня суботи ми приїхали на Софійську площу, то побачили, як сильний порив вітру ледве не перекинув кілька писанок (їх висота – 90, а діаметр –60 сантиметрів) разом з металевими підставками, на які вони були встановлені. До кожної такої підставки були прив’язані 10-кілограмові вантажі.

Ми познайомилися на Софійській площі з авторами кількох писанок – майстрами з Мукачева.

– Я зобразила на писанці свого покійного дідуся Михайла, з яким була духовно дуже близькою, – розповіла Жанна Яременко. – Малювала з останньої фотографії діда (Жанна демонструє знімок на мобільному). Бачите, у нього немає жодного сивого волосся – це в 75 років! Дідусь Михайло керувався заповітами закарпатського мудреця Андрія Ворона, що дожив до 104 років. Деякі з них я написала на цьому яйці: «Біди є дві: погане здоров’я і погані діти. Все інше – неприємність», «Хто не вміє почути пораду, тому неможливо допомогти», «Ніколи не кажіть про серйозні плани голосно: для тебе є один слухач і порадник – Ангел Хранитель». Афоризми Ворона записав і видав окремою книгою лауреат премії імені Тараса Шевченка наш земляк Мирослав Дочинець.

Коли мій дідусь помирав, до нас у будинок прийшов чоловік, який мене давно шукав. Його звуть Василь. Ми познайомилися з ним у 2003 році в Києві на врученні дипломів Кабінету міністрів України і не бачилися після цього 10 років. Коли він мене розшукав, я вже була розлученою, виховувала двох доньок. Дід Михайло встиг познайомитися з Василем і благословив наш шлюб, сказавши: «Можу спокійно померти – знаю, що поруч із тобою буде надійна людина». На писанці (назвала її «Обійми ангелів») я зобразила діда Мішу в обіймах правнучок – моїх дочок. На відкритті цього фестивалю вони будуть танцювати в костюмах ангелів.

– А я зробив ковану писанку, назвав її «Птах-берегиня», – вступає в розмову коваль Василь Щока. – Коли робота була готова, виставив її площі в Мукачеві. Подивитися її прийшла моя мама, сфотографувалася біля писанки, а наступного дня несподівано померла по дорозі додому. Ось така містична історія!

На Софійській площі розміщено найбільшу кількість яєць – 374

Ми підійшли до Ігоря Добруцького, керівника міжнародного етнокультурного проекту Folk Україна, який є організатором фестивалю.

– На Фестиваль писанок (його бюджет в цьому році – 2, 7 мільйона гривень) ми не просили грошей у держави – обійшлися благодійними внесками, – розповів Ігор Ігорович. – Художники, яких ми відібрали для участі в цьому проекті, отримали від нас яйця з пластику і акрилові фарби, які не бояться води. На кожну таку писанку ми витратили близько 2500 гривень.

На Софійській площі встановлено авторські писанки, створені дорослими художниками. Більшість з них брали участь в нашому фестивалі в минулі роки. На Михайлівській площі і у Володимирському провулку розміщені менші за розмірами яйця – 70 сантиметрів на 50). Сто із них розписали за традиційним каноном народні майстри і 111 – діти. Ми зібрали «Тунель бажань», через який зможе пройти кожен бажаючий і загадати то, що йому дуже хочеться. Для розваги дітей передбачені атракціони. Проводитимуться майстер-класи з писанкарства. Відвідувачі також зможуть оглянути колекції писанок звичайних розмірів – близько 25 тисяч штук.