Злочини на ґрунті ненависті: наскільки толерантним є Закарпаття?

Однією з основ демократичного суспільства є толерантність та повага до усіх людей, незалежно від їх раси, кольору шкіри, етнічного чи національного походження, релігійної приналежності, політичних поглядів і т.д. Закарпаття в плані етнічному плані є багатонаціональним. Тому питання толерантності, взаємоповаги є гостро актуальними. Адже якщо підпалити вогонь ненависті серед представників усіх нацменшин краю, то загасити вогонь міжнаціональної ворожнечі буде дуже важко. Тому ми про проблеми толерантності та взаємопорозуміння між усіма етнічними групами Закарпаття поспілкувались з активістом ромської громади Ужгорода, депутатом Ужгородської міської ради Мирославом Горватом.

– Усім відомо, що Закарпаття славиться своєю багатонаціональністю та толерантним ставленням до різних національних та етнічних меншин. Як Ви можете оцінити рівень толерантності у закарпатському суспільстві?

– Якщо говорити про Закарпаття як про мультикультурний регіон, то протягом сторіч в ньому співіснують багато етносів та народів. Це українці, угорці, румуни, словаки, євреї, німці, роми...  Сьогодні рівень толерантності у нашому краї я оцінюю як високий у порівнянні із Західною Україною чи деякими сусідніми державами. Тим паче, що кожен може вільно спілкуватись своєю мовою, сповідувати традиції, поважати свою і чужу культури.

– Та все ж, часом у краї спостерігаються і випадки не толерантного ставлення до різних нацменшин. Як часто, на Вашу думку, трапляються такі випадки і чи трапляються на міжнаціональному ґрунті злочини серед закарпатців?

– На мою думку, якщо трапляються випадки не толерантного ставлення до тієї чи іншої національної меншини, то вони носять не систематичний характер, а ті особи які вчиняють такі дії отримують осуд від більшої частини суспільства. Останнім часом спостерігається тенденція до радикалізації настроїв серед частини закарпатської української молоді, яка спричинена війною на Сході. Багато молодих людей почали сприймати та сповідувати праву та ультраправу ідеологію, яка, як відомо, сповідує «особливе» ставлення до представників деяких націй та етнічних меншин.

– Щодо ромів, то чи є поширеними злочини на ґрунті ненависті щодо ромів. Чи є злочини через різні стереотипи щодо цієї нацменшини?

– Фразу «злочини на ґрунті ненависті до ромів» на Закарпатті я би перефразував на ґрунті «неприязного ставлення» або «несприйняття». Вони, звичайно, трапляються. Але, на щастя, у нас  в області такі злочини не є масовим явищем. І це підтверджує мою тезу, що Закарпаття є краєм, де поширені принципи толерантності до інших нацменшин.

– Як, на Вашу думку, потрібно уникати такої проблеми, як злочини на ґрунті ненависті? Який спосіб профілактики?

Найкращий спосіб профілактики злочинів на ґрунті ненависті до тієї чи іншої етнічної меншини – це пряме спілкування між людьми. Тоді люди у процесі комунікації краще розуміють традиції і культуру, особливості соціальної структури життя інших народів. Роми повинні бути «відкритішими» суспільству, показувати позитивні приклади зі свого життя.

– Дякую за розмову.

Матеріал підготовлено в межах проекту "Українська регіональна платформа громадських ініціатив" за фінансової підтримки Європейського Союзу в Україні.