Сміттєвий колапс: чи можливий він на Закарпатті?

Останні події навколо сміттєвого колапсу у Львові показали, що у нашій країні є кричуща проблема з подальшою долею сміття. Щодня ми викидаємо десятки, сотні тонн відходів. Усі вони йдуть у місцеві сміттєзвалища.

Як розповів газеті «Панорама» (№26 від 13 липня) заступник Міністра екології та природних ресурсів України з питань європейської інтеграції Микола Кузьо, в Україні 97% сміття йде на полігони: «Загалом в Україні діє близько 30 тисяч полігонів. Це вражаюча цифра. Для порівняння, В Європі в залежності від країни – доля сміття на полігонах складає від 4 до 60% від загальної кількості твердих побутових відходів. Решта сміття сортується і переробляється».

Не винятком є і Закарпатська область, де теж відчувається гостра проблема у пошуку нових місць для сміттєзвалищ. Саме на це звернув увагу заступник директора Департаменту екології та природніх ресурсів Закарпатської ОДА Юрій Шпонтак: «Ситуація в області досить складна, оскільки нових об’єктів по поводженню з твердими побутовими підходами нема. У нас в області діють 9 полігонів, які знаходяться у містах обласного значення та районних центрах, з яких найбільший – у місті Ужгород, який вичерпав свою проектну потужність. І вже через рік-півтора планується його рекультивація і відкриття нового об’єкту. На сьогодні відбувається робота з пошуку нової земельної ділянки для полігону. Є декілька варіантів з точки зору допустимості розміщення. Та на сьогодні триває етап домовленостей з однією з місцевих громад щодо розміщення полігону разом з об’єктами для сортування та переробки».

Юрій Шпонтак у коментарі газеті «Панорама» зазначив, що найбільшою загрозою для довкілля є PET-пляшки різного формату, якими пакуються шампуні, молочні продукти. Однак, на його думку, саме ці матеріали при правильній роботі можуть бути ресурсно-цінними матеріалами, з яких можна виготовити різноманітні пластмасові вироби.

Наразі, за словами посадовця, триває будівництво сміттєпереробного заводу у селі Яноші Берегівського району. Та на завершення будівництва поки не вистачає коштів.

Окрім переробки сміття є ще чимало інших варіантів виходу зі сміттєвої проблеми. Зокрема, впровадження європейської моделі розширеної відповідальності виробника. Ця модель активно впроваджується у країнах ЄС, зокрема, Німеччині, Франції та Швеції. До слова, остання країна успішно працює над сміттєвими проблемами. У чому полягає модель розширеної відповідальності виробника? Виробник несе відповідальність за продукцію протягом усього життєвого циклу, включаючи стадії обігу, перероблення та утилізації. Йдеться насамперед про упаковки, шини, мастила, батарейки, ртутні лампи, електронне обладнання. За словами заступника директора Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА Юрія Шпонтака, прийняття Законопроекту №4028 про розширення відповідальності виробника, дасть можливість на етапі виробництва уже зменшувати самі відходи. Тобто, якщо пакуються якісь харчові продукти, то процес виробництва має плануватись таким чином, аби було якомога менше упаковки.

Варто зазначити, що розширена відповідальність виробника для посилення можливостей переробки та утилізації відходів і має бути встановлена відповідно до ст. 8 Директиви 2008/98/ЄС. Тим паче, що перед Україною стоять два зобов’язання, які наша країна має виконати: 1) упродовж трьох років підготувати плани з управління відходами згідно із п’ятиетапною ієрархією відходів та програм попередження утворення відходів; протягом 6 років з дати набрання чинності Угоди про асоціацію з ЄС необхідно підготувати національну стратегію щодо зменшення кількості міських відходів, що розкладаються під впливом.

Тому сміттєва проблема є нагальною не лише у зв’язку з катастрофічною ситуацією на українських сміттєзвалищах, але й у зв’язку з виконанням норм Європейського Союзу. Юрій Шпонтак звернув увагу і на проблему сортування сміття: «Щодо роздільного сміття, то з великими потугами в Україні з’являються сміттєві баки для роздільного збору сміття. Однак, вони не є такими популярними серед населення. В Європі населення «привчали» до правильного поводження з твердими побутовими відходами різноманітними фінансовими санкціями. Зокрема, штрафами у розмірі 300 євро».

Та все ж, на Закарпатті є позитивні приклади виховання підростаючого покоління щодо правильного поводження з відходами. Так, делегація Управління освіти Мукачівського міськвиконкому разом з представниками дошкільних навчальних закладів міста відвідала угорське місто Добош, у якому педагоги вивчали досвід роботи тамтешніх екосадків. І вже з минулого року деякі дошкільні навчальні заклади міста над Латорицею почали впроваджувати новації угорських екосадочків. Начальник Управління освіти Мукачівського міськ-виконкому звернула увагу на те, наскільки важливим є ековиховання підростаючого покоління: «З першого вересня в дитсадках Мукачева запроваджено принцип роздільного сортування сміття. Така практика існує в навчальних закладах країн ЄС. Тому і в нашому місті діти долучились до такого проекту. У дошкільних закладах Європи є спеціальні урни для паперу, пластику, відпрацьованих батарейок, лампочок. Хочу зазначити, що лише 20% побутових відходів у країнах Євросоюзу не переробляють. У нас ситуація кардинально різниться. Тому вже з юного віку ми маємо долучати дітей до екологічних проектів, які виховують бережливе ставлення до навколишнього середовища».

Експерт ГО «Еколтава» Максим Макуха у коментарі газеті «Панорама» звернув увагу на те, що по роботі з впровадженням моделі розширеної відповідальності виробника найактивніше працюють громадські організації. Зокрема, ГО «Еко-Дніпро», представники якого разом з іншими еко-активістами займаються збором батарейок: «У них навіть була ідея створення підприємства, яке б переробляло ці батарейки. Та коштів і матеріальних ресурсів поки недостатньо. Тому вони змушують забруднювачів сплачувати певні кошти, як це робиться в європейських країнах, аби запрацювала переробка небезпечних батарейок. З цією метою і створена краудфандингова мережева кампанія «Батарейки, здавайтеся».

Фахівець та активіст також зазначив, що у політиків немає поки волі прийняти єдиний документ, який би регулював проблему поводження з твердими побутовими відходами. Тим паче, що у поданих законопроектах є різні протиріччя. А в самих верхівках влади є сильні лобістські настрої виробників, які мляво реагують на необхідну реформу поводження зі сміттям.