Мешканці міста над Латорицею не піклуються про чистоту Мукачева

Ви помітили? З кожним місяцем Мукачево відвідує все більше туристів, на центральних вулицях можна почути мови багатьох народів, туристичні групи фотографують Ратушу, пам'ятники Кирилу і Мефодію, Коминарю, відвідують замок Паланок... А що буде під час Євро-2012? Вочевидь всі гості Мукачева повезуть із собою враження від нашого міста. Якими вони будуть?

Напевне знатимуть уже, що Мукачево входить до п'ятірки найкращих міст України за комфортністю проживання. Але порівнюватимуть тут же зі своїми угорськими, німецькими, словацькими та іншими містами Європи і це порівняння, погодьтеся, буде не на нашу користь. Як же так, ми прагнемо до звання європейського міста. А що ми зробили для того, аби воно було таким? Зусиллями міської влади зроблено все можливе на теперішній час, тобто навіть за економічної скрути поліпшується інфраструктура – ремонтують дороги і тротуари, водопровідну мережу, повною мірою забезпечено теплом на зимовий період навчальні, медичні та культурні заклади, поліпшується екологія – щорічно висаджуються сотні реліктових дерев і кущів, квітів, Центральна районна лікарня – найбільша і одна з найкращих в Україні. Якщо, приміром, у рейтингу журналу «Фокус» наш сусід – Ужгород у п'ятірці міст України, де найгірша криміногенна ситуація, то Мукачево навпаки – в п'ятірці найблагополучніших міст. Рівень безробіття в Мукачеві (1,3 %) один з найнижчих в Україні. Недавно відкритий сучасний автомобільний паркінг в центрі Мукачева – єдиний в області. До речі, показник автостоянок і паркінгів також входив до рейтингу.

А тепер власне про зусилля самих мешканців щодо забезпечення комфортності Мукачева. Тут залишається багато запитань. На моє власне переконання негативний слід в свідомості місцевого населення залишила радянська влада. У багатьох було усвідомлення того, що за нас все зроблять комунальники, що все узагальнене колись – це не своє і водночас нічиє. А яке ставлення до нічийого? Байдуже, більше того – споживацьке.

...Торік моя родина, як і всі сусіди, обурювались, що хтось мало не щоранку залишає в бетонній урні для сміття біля самих вхідних дверей великий пакунок, хоч неподалік стоять сміттєві баки. Добре, що ті урни якось прибрали, але через якийсь час ми побачили, що наша сусідка баба Софія так само викидає пакунки вже у наші сміттєві баки фірми «АВЕ». Маючи дорослого сина-бізнесмена, дітей та онуків, вона не уклала договір з фірмою, а як так птаха-зозуля й далі підкидає своє лайно до сусідів. А скільки таких Софій-зозуль по Мукачеву? До цього я грішив на приїжджих, мовляв, культура місцевого населення на порядок вища, в його генах ще пам'ять про жандармів, які «бачили все» і підтримували порядок біля кожної оселі. Так було. Але та генетична пам'ять залишилась не в кожного. Приклад: баба Софія, яка все життя живе в Мукачеві і добре мала б пам'ятати тих «рендерів». Виявляється, для таких як вона, комфортніше жити за часів безвідповідальності, коли боятися штрафів не варто.

І справді, дивлюся зведення адміністративної комісії міськвиконкому останнього місяця. За порушення правил санітарної чистоти і благоустрою на 340 гривень покарано Михайла Товта з вул. Великогірної, 40/32, Михайла Біша з вул. Кралицької, 19, Габріелу Гаті з вул. Ак.Павлова, 43/1, Петра Костя з вул. Коцюбинського, 45/12. І все. Окрім того, оштрафовано за порушення тиші в нічний час Сільвію Віраг з вул. Писарєва, 71-В/310 та Йосипа Ганушака з вул. Тургенєва, 13, які слухали голосну музику. Хоч порушників бачимо на кожному кроці. Сподіваємось на більш плідну роботу екологічної комісії, створеної недавно міською радою?

Якось дивно з цього приводу, що ніяких заходів впливу не застосовано щодо власників ресторану «Віват» на вул. Миру, 50, які допускають шумові ефекти навіть опісля півночі. У відділі торгівлі і громадського харчування міськвиконкому зажадали від редакції звернення з міськвідділу міліції щодо цього, тоді, мовляв, і вживатимемо заходів впливу. Шкода, що працівники відділу захисту прав споживачів не знають Закону про інформацію, де записано, що виступ газети і є приводом для порушення справи. Мешканці довколишніх будинків кажуть, що на нічні телефонні звернення в міліцію щодо великого шуму з «Вівату» у відповідь чули: «Це не наша справа». Мушу зауважити, що постійно бачу працівників міліції у формі і не тільки, які навідуються до цього ресторану будь-якої пори доби. Додавати до цього, здається, нічого не варто... Свідчення сусідів, які не могли «додзвонитися» вночі під час оргій і страшенного галасу з «Вівату» до міліції, тепер уже брати до уваги не будемо, час минув. Тим більше, коли їм представлявся черговим чомусь якийсь «підполковник».

Але було б побажання до керівників цього шанованого правоохоронного органу впливати на своїх підлеглих, щоб і вони пройнялися патріотичними почуттями до Мукачева. Старожили можуть пригадати, як городяни коли і не шанували, то боялися жандармів, які суворо стежили за порядком. Не будемо іти настільки далеко в історію. У Берегові, пригадую, в 70-ті роки минулого століття дільничним уповноваженим, це вже за радянських часів, був капітан Ломперт, так усі криміногенні особи розбігалися при його появі. А сьогодні ми із заздрістю розповідаємо, приміром, про угорських поліцейських, яких ніби і не бачимо поряд, але якщо порушуємо порядок, вони тут як тут. І штрафують, мало не видасться. Чому у нас цього не має. Згоден, наші закони недосконалі, штрафувати, як в Європі, наші міліціонери не можуть, але попереджати правопорушення їм ніхто не заважає. Про що говорити, якщо на моїх очах сержанти патрульно-постової служби і не тільки (нікого не переслідуючи) спокійно переходять вулицю біля центрального гастроному на червоне світло. Приклад іншим!?

А як би гарно було б, коли б міліціонер, проходячи повз підлітків, що сидять на лавицях центральної площі, зауважив їм, що сидіти біля дівчини, яка стоїть, дуже негарно (чи може собі це уявити інтелігентна людина старшого покоління!?) чи примусив підняти недопалок, кинутий на тротуар. Дуже прикро, що ні я, ні мої знайомі такого ніколи не бачили. Не хотілося б думати, що через байдуже ставлення правоохоронців до виконання своїх прямих обов'язків так часто трапляються випадки нищення зелених насаджень, ламають молоді саджанці дерев, дорогі саджанці як дерев, так і квітів викопують для перепродажу. А про злочинців, яких зловили за руку, місто не знає. Так само ніхто не зробить зауваження позбавленим будь-якої совісті автоводіям, які паркують свої автомобілі посеред тротуару, перешкоджаючи проходу, зокрема, молодим мамам з візочками.

Зрештою, міліція має лише попереджати правопорушення, а виховувати підростаюче покоління в дусі шанобливого ставлення до рідного міста, на моє глибоке переконання, має в чергу сім'я. А вже потім школа. Можуть вчителі сіяти вічне, добре, мудре, але якщо в сім'ї розмовляють, даруйте, матом, то нічого не вийде. Шкода, що свого часу батьків не навчили вічному, доброму... Отож, усім миром маємо вчити поваги і любові до рідного Мукачева як бабу Софію, так і представників середнього та молодшого покоління. Адже краса нашого древнього і вічно молодого Мукачева не тільки в її історичній, архітектурній спадщині, але і в нас, самих мукачівцях. Тож будьмо красивими, як і наше рідне місто!

Микола Рішко