Закарпатець розповів про життя та роботу в Іспанії
Василь Пригара родом із Хустщини, зараз проживає в Іспанії. Хлопець цього року закінчив юридичний факультет УжНУ. Оплата праці на роботі, яку йому пропонували в Україні – не влаштовувала. Вирішив, що інша країна, на даний час, відкриє більше можливостей і дасть вищу зарплату. Останні три місяці Василь проживає в Іспанії, однак своє дитинство теж провів у цій країні, тому вона є для нього звичною і майже рідною. Тут відвідував і садочок, і школу. Жив у Хетафе, недалеко від Мадрида.
«В Іспанії навіть на непрестижній роботі можна забезпечити собі гідне життя»
Коли було 4 роки, батько поїхав в Іспанію, а через рік забрав туди мене з мамою. У 2009 повернулися в Україну, де навчався в школі і здобув вищу освіту. Чому переїхали знову на Закарпаття? В Іспанії на той час почалася криза, велике безробіття. Мої батьки мали на селі власне житло, ну і мама хотіла до родини, а тато – боявся через погане економічне становище втратити клієнтів і не мати роботи.
Чим запам’яталися дитячі роки, проведені в Іспанії?
Іспанія – фанат футболу. Що запам’яталося? Ми дуже часто з хлопцями грали в футбол – грали завжди і всюди. Дружив переважно з іспанцями. В цьому місті, де я зараз живу, є багато людей з інших країн, тому маю зовсім інакше коло спілкування. Усе залежить від регіону, де ти проживаєш. Запам’яталися і щоденні перекуси у школі. О 12:00 давалася перерва, виділена спеціально для їжі, яку приносять із собою з дому.
Робочі будні й один вихідний
Нещодавно пішов працювати офіціантом у кафе «Soraya». Раніше робив в іншому закладі. Графік роботи з 8:00 до 23:00, 6 днів на тиждень. Я працюю в туристичному містечку, за декілька метрів від мого дому – море, тому і зрозуміло, чим займаюся у вільний час. У липні-серпні Торрев’єха (місто, де зараз проживає Василь) багате на туристів. Колеги розповідають, що за ці два місяці не мали вихідних. У Торрев’єха працює багато румунів, болгар та українців.
У вільний від роботи час ходжу на пляж, відвідую спортзал, торгові центри, сиджу у соціальних мережах та телефоную рідним. Знайомих тут небагато, тому не дуже часто й гуляю.
Це вже другий рік поспіль влітку їзджу в Іспанію, але цього разу вирішив залишитися тут надовго. Минулого року боявся не знайти роботу й житло, не знав місто та людей. Тепер простіше.
Сієста – відпочинок від роботи
Робочий день іспанця від українця відрізняється тим, що перший приходить додому трішки багатший, ніж другий. Більшість іспанців починає працює з 9 години ранку. З 2 до 4-5 год. в Іспанії сієста. Але не у всіх компаніях є такі перерви. Зазвичай працівники магазинів мають з 2 до 5 обід. Через те, що погода дуже жарка і клієнтів майже немає. Іноді кафе теж зачиняються. Водії автобусів на деяких маршрутах також мають сієсту. Цей час не обов’язково витрачати на сон, можна відвідати спортзал, забрати дітей зі школи. Головне – відпочити від роботи.
З чого, зазвичай, складається раціон іспанців?
На сніданок п’ють каву, їдять круасани й тости з тертим томат та оливковою олією. Традиційно іспанці обідають салатом, вибирають першу і другу страви, обов’язково щось з м’яса. У них є меренда – це полуденок. О 5 чи 6 год перекус сандвічем, йогуртом та фруктами. На вечерю вибирають за бажанням будь-який різновид страви. Головне для них – це не переїдати. Такий раціон, зазвичай, у старших людей, молодь не так відповідально ставиться до свого харчування.
У сучасній Іспанії в сім’ях зазвичай 1 дитина, і ставлення до дітей як до королів
Дітей у сім’ї заводять небагато. В більшості – одне маля, максимум – двоє. Звичайно, бувають і винятки. Вони виховують чадо не криком, багато чого дозволяють, але самостійності в іспанської молоді менше, ніж в українців, зокрема – в закарпатців. У нас хлопець може заробляти на себе і в 16. Там вчаться до 24-26 років, а вже потім шукають стабільну роботу. Після школи не зразу вступають до університету. Можуть стати першокурсником і в 23 роки. Часто буває, що, закінчивши школу, спочатку ідуть працювати, а потім вступати у ВНЗ. Здобути вищу освіту – важке і дороге задоволення. Тут серйозніше ставляться до навчання і від студента вимагають більше відповідальності. Навантаження залежить від вибраної спеціальності.
Одна з причин пізнього одруження – іспанці люблять погуляти
Одружуються в Іспанії, як і в більшості європейських країн, не у 18-20 років. Тут дівчата спочатку закінчують університет, будують кар’єру й з 27-30 років, коли вже ментально дозріли та розуміють відповідальність у шлюбі, тоді і створюють сім’ю. У нас на Закарпатті тенденція виходити заміж у 18 років ще залишається, але в такому віці нічого не знаєш про життя і можеш зробити неправильний вибір. Іспанці люблять погуляти – це ще одна причина пізнього одруження. Тут багато пар живуть у цивільному шлюбі, мають спільних дітей.
Іспанці швидко розмовляють і грізно сваряться
Іспанці відкриті, яскраві та емоційні, швидко розмовляють та грізно сваряться, полюбляють гуляти й подорожувати. Для них родина посідає важливе місце. Вони люблять проводити сімейні сніданки, вибиратися на природу, ходити разом у кафе. Іспанці більш відкриті, ніж українці. На вулиці, якщо ти звертаєшся по допомогу до перехожого, то з тобою і заговорять. Так як я працюю офіціантом, доводиться спілкуватися з клієнтами, часто навіть можу з ними і пожартувати – це нормально сприймається. Там до персоналу сфери обслуговування ставляться з більшою повагою, ніж у нас на Закарпатті. В Ужгороді чотири роки прожив – не помітив відкритості людей. У вільний від навчання час підзаробляв офіціантом і звернув увагу на те, що в Ужгороді люди з таким статусом зневажливіше ставляться до персоналу.
Ціни та середня зарплата в Іспанії
Є люди, які працюють на 2-3 роботах. Середня зарплата в Іспанії складає близько 1200 євро. Там, де я зараз проживаю, за 200 євро можна знімати однокімнатну квартиру. Коли жили в Хетафе, за трикімнатну давали 700 євро в місяць. Квартири у Торрев’єха можна купити від 40 тис. євро. У передмісті Мадрида, якщо в новобудовах – може коштувати від 60 тис. євро. Усе залежить від вибраного міста, площі, та економічного становища.
Плани на майбутнє
Хочу пожити ще в інших країнах, ознайомитися з менталітетом та культурою інакших національностей. Працювати офіціантом – це не моя ціль, буду розвиватися, може здобуду ще одну вищу освіту і здійснюватиму свої найзаповітніші мрії. Але, майбутнє не завжди можна передбачити, тому – як складеться життя.