Випускники про свій коледж

2010 рік, нове тисячоліття… Від них чекали несподіванок. Та невмолимий рух історії стверджує, що життя радує новими здобутками, ідеями, датами. 65 років – багато, чи мало? Для історії – мить, неповне століття, а для навчального закладу? Це значний проміжок часу, за який відбулося чимало якісних змін, поступів уперед. Успішно пройдено акредитацію навчального закладу за основними спеціальностями, по-новому застосовуються методи виховної роботи, використовуються інноваційні технології навчання.

Працюючи з студентською молоддю не перший десяток років, хочеться відзначити, що їхня свідомість значно зростає, до обрання майбутнього фаху вони ставляться відповідально, виважено, прагматично, розраховують кожен крок власного успіху, чемно вислуховують поради батьків, родичів. Зібравши творчий архів, хотілось би оприлюднити деякі роздуми студентів різних років випуску, які яскраво підкреслюють, що коледж рухається у правильному напрямку і руслі. Ось саме ці думки довелося «виловити» у творах-мініатюрах студентів різних років навчання.

Мій коледж став мені рідним...

Мене запитують, чому обрав професію менеджера. Дуже проста відповідь: ця професія – найкраща. Ви можете з цим не погодитись, але зараз я намагатимусь у декількох словах описати всі переваги фаху. По-перше, професія менеджера – це, передусім, керівні посади, кар'єрне зростання, гнучкий графік роботи; по-друге – робота з людьми. Можливість зробити життя людей кращим. Це справді можливість забезпечувати людей тільки найкращими, найбільш якісними товарами та створювати їм найоптимальніші умови праці; по-третє, можливість реформації ринкової системи краю, України, що підніме економіку нашої Батьківщини на один рівень з провідними країнами світу. Тим більше, що ця спеціальність дає змогу працювати всюди, оскільки немає жодної галузі, де би не був потрібен менеджер. І як висновок, – покликаний врятувати світ, зробити життя сучасної людини простішим.

Ось тому я обрав цю професію.

Роман ПІВКАЧ,

студент 231 групи

Чому я обрала професію бухгалтера

Маріанна БІГУНЕЦЬ (випускниця 2008 н.р.) З дитинства я завжди знаходила своє покликання у творчості: декламувала вірші, малювала, виступала на сцені. І, чесно кажучи, сама не відчула, як опинилася в Мукачівському кооперативному торговельно-економічному коледжі... Але, якщо дивитися на це з іншого боку, то я також люблю точні науки. Шаную в усьому порядок і послідовність, тому напевно і обрала цю професію. Взагалі, бухгалтерський облік – цікавий, вимагає від людини точності, чесності й правильності. Я, звісно, маю всі ці якості, але я – людина творча, й через те, що в майбутньому мрію бути самостійною, незалежною і займати важливе місце в суспільстві, то професія бухгалтера мені дуже знадобиться, бо розвиватиме моє мислення і збагатить духовно.

Оксана БРИЧ (випускниця 2008 н.р.) З самого дитинства мені подобалося рахувати, вести облік. Тому, коли я закінчила школу, майже не сумнівалася у своєму виборі. Моя подружка, яка на той час уже навчалася в МКТЕК, порекомендувала мені саме бухгалтерський облік. І я не жалкую, що зробила саме такий вибір.

Риган ГАЛИНА (випускниця 2008 н.р.) Я обрала професію бухгалтера тому, що мені дуже подобається вираховувати баланси, писати і визначати кореспонденцію рахунків. Про роботу бухгалтера я знала небагато, але завдяки викладачам-професіоналам навчилася чітко розрізняти дебет і кредит. Моя родина має магазин, якому потрібен досвідчений, грамотний, чесний бухгалтер і, я думаю, що на цю посаду претендую.

Мартіна КЕЛЬМАН (випускниця 2009 н.р.) Звісно, у наш час ведення обліку-комп'ютеризоване, та якщо не вивчити теоретичні основи і практичний книжно-журнальний облік, то програма «1С: Бухгалтерія» буде здаватися дуже складною. До того ж, зараз ні одне підприємство не обходиться без бухгалтера, тож моя професія завжди буде перспективною і потрібною надалі.

МКТЕК – мій вибір, моє майбутнє.

Якою я себе бачу у 2015 році... Щоб краще розповісти про мої плани на майбутнє, я пропоную вам уявити символічний багатоповерховий будинок. Перший поверх у ньому займає здобуття вищої освіти після закінчення МКТЕК. Я мрію навчатися на економічному факультеті престижного вузу.

Другий поверх мого «будинку планів» займає власна родина, де я могла би щасливо реалізуватися як жінка і мати. Гадаю, що зі мною погодиться більшість людей, адже любов, сімейний добробут – це і є складові щастя людини.

Є у моєму будинку ще й третій поверх – перспективна і цікава робота. То нехай же сходинки цього «будинку мрій» ведуть мене до головного у моїх планах – стати самодостатньою особистістю...

1. У чому я сьогодні досягла успіху і завдяки чому? Мені тільки 16 років, а я вже закінчила Сілецьку загальноосвітню школу І - III ступенів, отримавши свідоцтво з відзнакою. Вступила до МКТЕК за спеціальністю бухгалтерський облік. Тож зараз я вважаю ці події найуспішнішими у моєму житті.

2. Від чого слід відмовитись в інтересах кар'єри?

Я вважаю, що заради кар'єри ні від чого відмовлятись не потрібно. Можна вдало поєднувати і роботу, і сім'ю, і дозвілля.

3. Що є для мене найважливішим у здобутті кар'єри? Найважливішим стимулом у здобутті кар'єри я вважаю допомогу людям. Чим освіченішою я стану, чим вище піднімусь як людина, тим більше зможу допомагати багатьом людям.

4. Про яке місце роботи я мрію, про якого керівника, про який колектив? Я мрію працювати на підприємстві свого батька. Колектив у нього хороший, дружній, а як керівник – він мене повністю влаштовує.

5. Яка зарплата мене влаштує?

Зарплата – не самоціль. Щоб відповісти на це запитання, у мене попереду ще два роки. Я бажаю, щоб мені не довелось просити грошей ні від чоловіка, ні від батька на сумочку чи діловий костюм…

Ці рядки написала колишня першокурсниця, зараз – випускниця, студентка-відмінниця Любов ГОЗДА.

Саме так вимальовувалася їй майбутня перспектива – і ось, з легкої руки долі, вона вже на порозі дорослого життя. Ще кілька тижнів, і коледж відкриє двері цьогорічним випускникам: комерсантам, митникам, менеджерам, бухгалтерам. Тому, користуючись нагодою, як академнаставник випускної бухгалтерської 321 групи ювілейного року, дарую їм віршовані рядки:

Жива традиція народу України:

Зерном пшеничним у дорогу проводжати

І рушником, що вишитий червоним,

Шляхи в майбутнє вистеляти.

Ідіть, випускники, у світ по рушниках розшитих,

Нехай дорога вам квітками розквіта.

Червоний колір хай життя усім дарує

На щастя, на любов, на долю, на літа.

До цих слів більше додадуть батьки, адже кому, як не їм, давати поради, благословляти на нові звершення, тож хай щастить і одним, і другим. А коледжу-ювіляру – нових приємних несподіванок, щасливих дат.

Любов Долинська,

викладач української мови та літератури МКТЕК