Рейтинг найпоширеніших афер, жертвами яких стають закарпатці

Сучасні Остапи Бендери особливо добре розбираються в комп’ютерних технологіях, фінансовій сфері й людській психології. Такого висновку ми дійшли, проаналізувавши найпоширеніші способи виманювання грошей від краян.

На прохання газети своєрідний рейтинг найпоширеніших афер, в які потрапляють закарпатці, склали фахівці Сектору зв’язків із громадськістю УМВС у Закарпатській області. Ми попросили колег із прес-служби міліції не лише розповісти, як діють шахраї, а й розкласти афери за місцями – від найбільш до найменш поширених. Вималювалася цікава і доволі несподівана картина.

1. «Алло, це міліція»

Найпопулярніший спосіб видурити гроші – подзвонити людині, представитися працівником міліції і повідомити, що її близький родич має проблеми з законом, заарештований і сяде у в’язницю. Але все ще можна владнати – якщо заплатити. Найчастіше аферисти дзвонять жінкам старшого віку, що мають синів чи внуків (які при цьому, як правило, живуть окремо). Суми «псевдоміліціонери» вимагають немалі. Від когось, наприклад, «лише» 4000 грн., як у випадку з ужгородкою, син якої начебто створив собі проблеми на заробітках у Москві. А від когось і всі 10 тисяч. Саме стільки недавно заплатила мешканка Ужгородського району, аби «витягнути» сина вже з нашої міліції.

Телефонні шахраї так часто дурять закарпатців, що вже й головний закарпатський міліціонер спеціально звертався до краян з телевізора і сторінок газет. «Не реагуйте на такі дзвінки, одразу повідомляйте нам», – закликав Василь Варцаба. Зауважимо, що після потужної кампанії в медіа, повідомлень про нових жертв телефонних шахраїв майже не було.

2. «Каси для своїх»

Другий за популярністю спосіб видурити гроші – кредитні спілки і різного роду фінансові піраміди. За останні 2-3 роки правоохоронці порушували кримінальні справи проти не одної кредитної спілки. «Централь-Старт», «Мрія», «Тур’я» – ці та інші спілки фігурували в офіційних повідомленнях прокуратури про шахрайство в особливо великих розмірах. Ошуканих вкладників – сотні. Вкрадених грошей – десятки мільйонів.

3. Гроші – у «віртуал»

На третьому місці, як це не дивно, – шахрайство в Інтернеті. Попри те, що наш регіон чи не останній в Україні за поширеністю Інтернету серед населення, злочинів на цій ниві предостатньо. Логічно, що найчастіше повідомляють про них ужгородці, адже в нашому місті і найбільше в області користувачів Всесвітньої мережі. Аферисти не вигадують нічого особливого, у їхні сіті потрапляють люди, котрі прагнуть зекономити, купивши річ не в магазині, а, наприклад, на інтернет-аукціоні. Покупці гроші перераховують, а товар їм ніхто й не думає надсилати. До прикладу, одна ужгородська пані влітку цього року заплатила понад тисячу гривень за цуценя породи французький бульдог, а інша віддала майже 3 тисячі за планшет Apple. Ні перша, ні друга покупки так і не побачили.

4. Ярмо боргів

Наступна за поширеністю афера – фінансові махінації з кредитами. Шахраї, використовуючи документи чужих людей, оформляють на них кредити в банках або купують товар у розстрочку в торгівельних центрах. Коли ж доходить до сплати кредиту, часто з’ясовується, що власник документа ні сном ні духом не знав про те, що в нього є якісь фінансові зобов’язання. Один із цьогорічних подібних випадків: чоловік лише тепер дізнався від банку, що на його ім’я 6 років тому в ужгородському відділенні одного з банків оформили кредит на 30 тисяч гривень…

5. «Добрі феї»

Далі у списку – аферисти, що видають себе за працівників Пенсійного фонду чи соціальних служб і виманюють чи просто крадуть гроші від людей переважно похилого віку. Як правило, на такі злочини йдуть жінки. Під приводом заповнення документів чи з’ясування якоїсь інформації вони потрапляють у дім і викрадають готівку або цінні речі. У вересні був випадок, коли одного дня на таких «працівниць Пенсійного фонду» поскаржилися одразу двоє пенсіонерів. І бабуся, і дідусь після їхнього візиту недорахувалися по тисячі гривень. Правоохоронці застерігають літніх самотніх людей: не впускайте в свої оселі сторонніх осіб, ким би ті не називалися і що б не пропонували.

6. «Позолоти ручку!»

На шостому місці в рейтингу аферистів – ворожки. Дивно, але факт: надворі 21 століття, а наші земляки все ще ходять до знахарів і віщунів. Ще дивніше, що цей вид шахрайства розцвітає на Закарпатті, серед релігійних і віруючих людей. Церква, як відомо, засуджує людей, які зі своїми проблемами звертаються до ворожок. Але багатьох це не спиняє. Правоохоронці повідомили нам цікавий факт – дуже часто потерпілі – молоді дівчата. Від них ворожки виманюють гроші й золоті вироби. Ужгород минулого року блискавично облетіла звістка, що дві ромки в Новому районі «знімаючи порчу» з 27-річної дівчини, виманили від неї гроші, золото і дорогу побутову техніку на загальну суму 25 тисяч гривень. Правоохоронці попереджають: на пропозицію поворожити краще не приставати ще й тому, що шахрайки часто добре володіють гіпнозом.

7. Бізнес на довірі до документів

І, нарешті, сьомий, останній пункт у нашому списку афер – махінації з документами. Виявляється, у нас чимало спритників, які вдаються до підробляння цінних паперів. Йдеться насамперед про фіктивні документи на автомобілі або ж нерухомість. Також нерідко міліціонерам доводиться розслідувати фінансові махінації, які «провертають» за фіктивними договорами.

Як ця афера виглядає на прикладі? Будь ласка, свіжа історія: ужгородець, купуючи на ринку авто для бізнесу, вирішив не економити і придбати машину з потужнішим двигуном – аби товар «бирувала» возити. Купив машину, а через 2 місяці під час техогляду з’ясувалося, що об’єм двигуна таки не 1,6 літра, як він хотів, а лише 1,2 л. При цьому в документах на авто значилася саме цифра 1,6. Відповідно, чоловік на рівному місці переплатив щонайменше кілька сотень доларів.

Наголошуємо: ми розповіли лише про найпоширеніші способи видурювання грошей. Звичайно, їх значно більше, ніж 7. Шахраїв і аферистів навколо немало. У жодному разі не закликаємо не вірити людям, однак радимо керуватися відомим правилом: довіряй, але перевіряй. Тоді ваше прізвище навряд чи потрапить у міліцейські зведення про злочини, скоєні у місті.

Ярослав Світлик, «Унґвар»