Мережу підкорює гумористичний вірш "Про крумлі"
Мережу підкорює гумористичний вірш, який написав закарпатський письменник Михайло Чухрай, "Про крумлі".
У цій кумедній поезії автор розповів про те, як садив та копав картоплю. Написав і про нелегку боротьбу з жуками.
Не оминув увагою і процес збирання урожаю, як зараз дуже актуальний.
Краяни високо оцінили цей гумористичний вірш. Пропонуємо ознайомитися із цим закарпатським шедевром.
Про крумплі
Куповав на базарі лиш крумплі
Я годами, як аристократ;
Не ростут они дома на клумбі,
А на полю їх люде садят.
Рукавы поверх локтю закочу,
Из мотыков на поле иду -
Крумплі сам посадити я хочу
Цілу сотину (дисять ряду).
Тяжко дала тота ся програма-
На руках насукав мозолі,
Урус горб, як у того, з Нотр-Дама,
Мав пуд ногтями кілу зимлі.
Но ото ище было начало-
Як копав перший раз, то лиш прів,
А як другий ся раз покопало,
То на сонцю на шкварьку згорів.
Айбо йсе невеликі ще мукы,
Майстрашні были ще впереді –
Королабські полізли як жукы,
То вже точно я бов у біді.
Раз обсіли малинькі, чиллині,
Листя грызли и вдинь й вночі; –
(Коли в хащи я бов на малині,
То подобні там видів корчі.)
Мокрі были и майка й гаті,
Коли-м жминями в банку їх тряс,
А полізли старі, полосаті,
То лиш «Рeгент» уд них мене спас.
Я ним фукав и зліва и зправа,
Не шкодуючи лляв каждий ряд;
То їм было, ги шведу Полтава,
Так, ги німцьови бов Сталінград.
Горі лабами впали на глину,
Удлетіла у пекло душа;
Як тоты, што пушли в Палестину,
Было й їм ся вернути у США.
Но вертатися не захотіли,
А богдай бы їм розум ся ссох!
Кидь голодні, та ліпше бы йзіли
Уд сусіда бурак вадь горох.
То ж, што я буду їсти – не кывай!
Бо скарає тя моя рука –
Як паде альпініст из обрыва,
Так и падала смирть на жука.
Хоть не пузно бы брати в октовбрі,
Доті годен пропасти муй труд –
Бо сусіди у мене сут добрі:
Коплют свої, тай мої зберут.
Тож в септембрі скосив костереву
(Наросло йсе до шиї добро);
Став копати – та з радости реву:
Люде чисні! Из шора відро!
Сам лічив й жона раховала –
Урожай бы такий ся й не снив:
Так й є! Ні єдна не пропала!
Точно тямлю, што тулько й садив.
Молодыми не брав у июлі –
Най ростут! Зараз кладу у міх
И середні (такі, ги пасулі),
И великі (такі, ги оріх).
Маймалі тоже нaбук не мечу,
(Было їх може 6, може 7),
Їх цілыми у бловдери спечу,
Буде пуст – то з олойом изім.
Вадь изварю цілыми в лупині,
Та накрышу салат «олів’є»
(Буде йсе при великуй гостині,
Бо пуд нього так файно ся п’є).
Вадь полуплю та зварю й потрощу,
Може, кийзликы вчинит жона...
Приходіт! Крумпильками погощу
(Кидь принeсете фляшку вина!)
А в яри я рішив, што досажу
Ще єден, 11-й ряд –
И собі назбираю хоть мажу,
И вдавляться жукы з Колорад!