Олексій Фазекош: “Проект закону №9055 обмежує права адвокатів і підриває можливості для захисту людей”

Про ситуацію, що склалася та підводні камені, які готує новий згубний законопроект – з перших вуст. Останні події зі спробою так званої реформи адвокатури, а точніше її псевдо-реформи, набули широкого резонансу, адже мова йде про загрозу дисбалансування всієї правової системи нашої держави, існування якої є неможливим без ефективної, самовряднної та незалежної адвокатури. Свою позицію з приводу цього питання вже висловила Національна Асоціація Адвокатів України.

12 вересня на екстренне засідання, щоб висловити свою позицію, про категоричне несприйняття, внесеного в парламент законопроекту, збирається Рада Адвокатів Закарпатської області. Квінтесенцію та синтез позиції закарпатських адвокатів висловлює її очільник Олексій Фазекош:

“У всі часи адвокатурі було нелегко, адже для влади вона – завжди зло, тільки іноді це зло доводиться терпіти. Але коли вже у влади терпець уривається, то вона починає подавати відповідні  меседжі у суспільство, щоб там теж погодились з тим, що адвокатура – це все ж таки зло. І тоді в суспільстві окремі активісти починають кричати «Розіп’ясти адвокатів», бо вони захищають злочинців, а значить і самі є злочинцями…

Чому так відбувається? Та дуже просто. Адвокатура – узаконений опонент держави. «Влада, дотримуйся своїх законів», – каже адвокат. Свого часу дисидентів за це гасло відправляли до в’язниці або в психіатричну лікарню, а адвокати це роблять постійно в силу своїх професійних обов’язків. Значить, адвокат, вибачте на слові, «дисидент в законі». Якій владі це може подобатися?!

І тоді на допомогу приходить рятівне слово реформа. Зараз не найлегші і райдужні часи в житті адвокатури, бо до Верховної Ради внесений законопроект №9055, який, прикриваючись гарними гаслами про «посилення гарантій» та «надання нових прав», банально обмежує права адвокатів та підриває можливості для захисту людей.

Арістотель у своїй «Нікомаховій етиці» тисячі років тому дуже чітко сказав: «Закон — це розум». Але нинішнім можновладцям про теє, мабуть, не відомо.

У пояснювальній записці гордо зазначається, що запропоновані законопроектом зміни нібито «передбачають розширення професійних прав адвокатів, що забезпечить реальну, а не декларативну змагальність сторін у судовому процесі». Це, по-перше, сумно, бо виявляється, досі права адвокатів вважаються чимось декларативним! А по-друге, Олексій Філатов на своїй сторінці у Фейсбук ще навіщось говорить й про те, що «якість системи правосуддя не в останню чергу залежить від якості представництва в суді». Дуже шкода, що поважні державники все рідше застосовують поняття судова влада, застосовуючи натомість поняття «система», тобто навіть на метафізичному рівні намагаючись підім’яти суд під своє бачення взаємин. І ще більше шкода, що розробники реформи впевнені, що якість судочинства залежить не від суддів, які ухвалюють та постановлюють свої рішення іменем України, а тільки від роботи адвокатів. Дякуємо за таку високу оцінку, звичайно, але ані з запропонованою реформою, ані з бажанням знищити адвокатуру ми категорично не погоджуємось, оскільки сукупність запропонованих змін має очевидно ревізіоністський характер і докорінно руйнує базові постулати і принципи формування і функціонування української адвокатури. І адвокати Закарпаття, а нас підтримають, впевнений в усій Україні, виступають проти того, щоб під гаслами реформування в адвокатурі впроваджувалося безправ’я, помножене на цинічне свавілля.

А цинізму у проекті 9055 більше, ніж вистачає. Бо говорячи про викорінення корупційних ризиків в адвокатурі, держава банально забуває, що в парі «суспільство – держава» або «людина – держава» саме держава подає приклад і задає стандарт дотримання права, а не навпаки.

Ситуація, одним словом, дуже тривожна. Бо той самий О.Філатов прямо так і написав: «Кожне право повинне балансуватися відповідальністю». Саме так: проти адвокатів хочуть посилити відповідальність. І всі ті розмови про додаткові гарантії для захисників – просто для окозамилювання, бо відповідні норми під час другого читання можуть банально зникнути, а от «новели» про відповідальність залишаться за будь-яких умов. При цьому відбудеться, як написав якийсь розумник у пояснювальній записці, «децентралізація» адвокатури! Однак позбавити єдиного голосу спільноту захисників прав та свобод громадян ми не дозволимо!

Ще раз наголошу – звичайні люди ефекту від реформи не відчують. Хоча змінами в закон можна було забезпечити громадянам більш відкритий доступ до правосуддя, більш якісний захист їх прав і законних інтересів. Але фактично основні зміни торкнуться лише адвокатського самоврядування та звуження прав адвокатів. Зокрема, розширене поняття адвокатського запиту знівельоване можливостями відмов у відповідях на ці запити. Законопроект передбачає доповнення Кримінального процесуального кодексу, яке дозволить суду визначати зловживання сторонами процесуальними правами. Розширено можливості порушень при здійсненні підозри спеціальним суб’єктам. При цьому вже гордо розповідається про те, що «законопроект додаткові гарантії адвокатської діяльності, а саме: заборона огляду та обшуку у зв’язку із адвокатською діяльністю; заборона збору інформації про спілкування між адвокатом (помічником адвоката) і клієнтом, адвокатом і помічником адвоката; забезпечення безпеки під час здійснення адвокатської діяльності». Та це не додаткові гарантії, а головні постулати, на яких тримається вся адвокатська діяльність! ЧИ горе-реформатори про це не знали?

Натомість, дійсно у проекті закону про адвокатуру вперше за всі часи незалежності детально прописано хто і як може подати скаргу щодо поведінки адвоката: прокурор, який брав участь у справі, у якій адвокат вчинив дисциплінарний проступок та слідчий, керівник органу досудового розслідування щодо дисциплінарного проступку, вчиненого адвокатом під час досудового розслідування. І ось саме такі «додаткові гарантії діяльності» хочуть прописати адвокатам? Але ж наразі не сталінські часи, здається, й не той період, коли адвокатів «належало тримати в їжакових рукавицях»…

Але що відбувається насправді?

Диявол, як і завжди в українських реаліях парламентаризму, криється в Перехідних та Прикінцевих Положеннях законопроекту. А там, слід читати те, як насправді «під адвокатів» хочуть відформатувати КПК України. Це дуже важливо, бо й прокурори, й слідчі, й судді сотні разів казали про те, що їм начхати на профільний закон «Про адвокатуру», якщо відповідні положення не прописані в КПК. І ось тепер такі зміни більш ніж реальні, тільки зі знаком «мінус». Так, до ст.7 КПК України хочуть вноситься важливий підпункт 15-1, який змінює усю систему захисту, бо запроваджує  так звану «неприпустимість зловживання процесуальними правами».

Її деталізація натомість розкривається у новій ст.22-1 з аналогічною назвою – «Неприпустимість зловживання процесуальними правами». Там, звичайно, не пишеться, що це стаття «проти адвоката», але кого хочуть обманути автори проекту, якщо пропонують законодавчо закріпити наступне: «Учасники кримінального провадження повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. В залежності від  обставин справи слідчий суддя, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, які суперечать засадам кримінального судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, є нечинним або дія якого закінчилася, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин чи доказів; 2) повторне подання скарги чи клопотання до вирішення судом скарги чи клопотання того самого змісту; 3) заявлення завідомо безпідставного відводу або відводу з підстав, вже розглянутих судом, за відсутності нових обставин чи доказів; 4) неявка захисника у судове засідання без поважних причин, якщо обвинувачений заперечує проти проведення судового розгляду за відсутності захисника і так далі». Що таке насправді буде оце «за відсутності нових обставин чи доказів», «завідомо безпідставного відводу», «неявка захисника у судове засідання без поважних причин» думаю пояснювати не треба. Бо відтепер все, що подаватиме адвокат – або буде не новим, або завідомо безпідставним.

Але й це ще не все. Бо ж «слідчий суддя, суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником кримінального провадження його процесуальними правами, слідчий суддя, суд застосовує до нього заходи впливу, передбачені цим Кодексом!». З цього приводу хочу наголосити, що адвокатура це вже давно не той «безхребетний» інститут радянського періоду, і так просто «повпливати» на нас зараз не вийде!

Існують і інші загрозливі тенденції, які автори проекту вправо «сховали» в зміни до КПК. Наприклад, ч.3. ст. 53 «Залучення захисника для проведення окремої процесуальної дії» з’являється ієзуїтська норма про те, що «за наявності в обвинуваченого, підозрюваного залученого ним захисника слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд можуть залучити іншого захисника для проведення окремої процесуальної дії лише у випадку, коли завчасно повідомлений захисник, залучений обвинуваченим, підозрюваним, не може прибути для участі у проведенні процесуальної дії протягом двадцяти чотирьох годин, або за наявності письмової згоди обвинуваченого, підозрюваного». Як часто слідчим та прокурорам хочеться залучити інших захисників, ми вже бачили на багатьох справах, і не лише в такій гучній як справа Януковича. А до речі, з «іншими» захисниками проблем у влади теж не буде, бо у новому проекті для суддів та прокурорів надаються ну дуже вільні умови для доступу до професії адвоката.

Інший приклад – це теж нова ст. 237-1 КПК «Особливості проведення обшуку та огляду житла чи іншого володіння адвоката». Зараз в нашому законі у ст. 23. Написано чітко й недвозначно: «забороняється проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов’язаних із здійсненням адвокатської діяльності». А що нам пропонують натомість? «Якщо у слідчого, який проводить відповідну слідчу (розшукову) дію, є сумніви, що вказані речі та/або документи містять адвокатську таємницю, такі речі та/або документи упаковуються і опечатуються адвокатом або представником ради адвокатів регіону способом, що унеможливлює доступ особи, яка проводить слідчу (розшукову) дію, до таких речей та документів. Опечатані речі та документи засвідчуються підписами осіб, які брали участь у проведенні відповідної слідчої (розшукової) дії». І потім ці опечатані жокументи кудись відвозяться. Презюмується, що до слідчого судді, який вже й буде вирішувати, чи є там адвокатська таємниця чи немає. Але вибачте, після всього цього, про яку взагалі таємницю можна вести мову?!

І нарешті останній аккорд посилення гарантій адвокатів, це поява статті 372-1 КПК, де вказано про те, що суд може залежно від обставин справи постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов’язків, неналежного виконання професійних обов’язків або іншого порушення законодавства адвокатом, прокурором, слідчим або іншим учасником кримінального провадження. Окрема ухвала щодо прокурора, слідчого або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, слідчого або адвоката відповідно. І хтось сумнівається в тому, що 99% таких ухвал буде саме проти адвокатів?

В чому не відмовиш авторам проекту, так це в системності. Бо вони хочуть не лише «витурнути» адвоката з судового процесу, а ще й позбавити найбільш дієвого інструменту – адвокатського запиту. Бо у ст. 25 проекту 9055 за зловживання правом на адвокатський запит встановлена відповідальність. І таким зловживанням вважається насамперед направлення адвокатського запиту для отримання інформації, яка не  пов’язана з наданням правничої допомоги клієнту. А тепер скажіть мені, а хто це в нас вповноважений визначати, окрім власне адвоката та самого клієнта, що пов’язане з наданням такої допомоги, а що ні?

У далеких 90-х роках Україна беззастережно сприйняла міжнародні основи адвокатури, в тому числі й Основні положення про роль адвокатів (прийняті VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року), де в ст.16 сказано про те, що уряди країн мають забезпечити адвокатам можливість здійснювати їх професійні обов’язки без залякування, перешкод, завдання турботи й недоречного втручання. У 2018 році Україна про це забула.

Сьогодні адвокатське співтовариство серйозно стурбоване майбутнім адвокатури, бо для адвокатури настав історичний момент. Приймуть закон – і ми вже нічого не зможемо зробити. Сьогодні адвокати не є господарями свого становища. Нас весь час заганяють в рамки, хочуть «відреформувати» на свій смак. А мені б хотілося, щоб адвокатура сприймалася як спільнота, яка відрізняється своєю значимістю й вагою в структурі україїнського суспільства. І від нас з вами залежить, якою буде наша адвокатура.

І ще одне. «Це наступ на права людини, це порушення конституційних норм, практики ЄСПЛ та рішень Конституційного Суду», – сказала нещодавно голова НААУ Лідія Ізовітова. То ж я хочу, щоб всі зрозуміли – йдеться навіть не про обмеження прав адвокатів, але про знищення прав людей, тому що в суді ми представляємо не самих себе — ми захищаємо права та інтереси громадян.

Тому я пропоную рішуче висловитись проти законопроекту 9055, підтримати принципову позицію НААУ в тому, що законопроект «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» має пройти оцінку Венеціанської комісії й КАТЕГОРИЧНО виступити проти маніпуляцій європейськими оцінками та тіньових спроб повернути адвокатуру під контроль держави!”.