Сміття в річках Закарпаття: чому так і що робити?

Пластикові острова, розміром з материк, глобальні екологічні катаклізми – усе це наслідок діяльності людини. Для того, щоб побачити масштаби світового екологічного лиха, не варто їхати сотні кілометрів до океану чи моря. Досить глянути під ноги. Адже, приміром, водойми Закарпаття під час повеней заповнюються непотрібним сміттям і відносять його до сусідніх країн Карпато-Дунайського басейну – Румунії, Угорщини і Словаччини.

Загалом, на Закарпатті налічується 152 річки. Це одна з найбільших річкових мереж в одному регіоні. І вона належить до одного басейну – Тисо-Дунайського. Тому проблеми закарпатських річок є проблемами країн, територіями яких і протікають річки, які впадають у Дунай.

Враховуючи те, що населені пункти Закарпаття обмежені по території, де можна влаштовувати сміттєзвалища, чимало людей кидають відходи прямо у водойми, чим не лише створюють екологічне лихо, але і завдають величезних збитків державі і погіршують відносини із сусідніми країнами.

Фактично на берегах багатьох річок ми можемо бачити пластикові пляшки, одноразові поліетиленові пакети і т.д. Однак найбільш катастрофічною ситуація була у Рахові, де місцеве сміттєзвалище знаходиться просто на березі річки Тиса. Світлини та відеосюжети з Рахівського полігону для твердих побутових відходів викликали обурення не лише у закарпатської спільноти, але й у міжнародних партнерів. Зокрема, Уповноважений Уряду Угорщини з питань водного господарства Петер Ковач направив листа Уповноваженому Кабінету міністрів України з питань водного господарства на прикордонних водах Ірині Овчаренко з приводу цієї ситуації. У листі йдеться, що угорська сторона просить вжити заходів для ліквідації даної ситуації ще до того, як сміття в результаті паводку потрапить у річку: «Якщо це трапиться, то відходи ймовірно зможуть бути вилучені тільки на території Угорщини, але за значні кошти, що підвищує можливість подання позову про відшкодування збитків».

Рахівський міський голова Віктор Медвідь зауважив, що практично для 90% населених пунктів Закарпаття проблемою №1 є питання зі сміттям. І на його думку, потрібне комплексне вирішення питання за участі не лише органів місцевого самоврядування, але й обласних і державних органів влади. “З кожним днем кількість сміття на наших територіях зростає. А території багатьох населених пунктів обмежені. Ба більше, повсюди тут є річки. Тому Закарпаття потребує комплексного вирішення цієї проблеми. Для цього області конче потрібні не один, а кілька, можливо, чотири сміттєпереробні заводи. І для їх побудови потрібні не лише кошти місцевих бюджетів, але й державні  кошти та вклади інвесторів, якщо вони знайдуться. Але враховуючи обмеженість території Рахівської міської ради, поки що альтернативи цьому сміттєзвалищу немає”, - мовив Віктор Медвідь.

На думку мера Рахова, зменшити кількість сміття можна також двома способами, які вже залежать від людей: “По-перше – це встановлення системи штрафних санкцій для тих, хто свідомо викидує сміття в річку чи в інше місце, де нема сміттєвих баків, контейнерів і т.д. Цим самим можна змусити людей поблажливо ставитись до навколишнього середовища. По-друге – варто привчати поважати природу змалечку. Ось ми нещодавно були у нашого міста-побратима з Німеччини, у Берінгені. Там у дошкільному садочку дітей змалечку привчають садити рослини, вирощувати овочі, доглядати за тваринками і сортувати сміття. Причому діткам пояснюють, чому потрібно берегти природу. Тому є і проблема і в головах самих людей, що не потрібно викидати сміття будь-де”.

Утім, неподалік Рахова, у селі Білин вже почали вирішувати нагальну сміттєву проблему. Як розповів Білинський сільський голова Микола Сагайда, питання існування смітєзвалища на території села закрита. Натомість, нещодавно була створена сміттєсортувальна станція. Ба більше, рішенням Білинської сільської ради введені штрафні санкції, якщо людина викидує сміття на вулицю. "Наша громада вирішила – за вкидання сміття в річку – штраф у розмірі 1000 грн і робота на сміттєсортувальній станції протягом трьох діб", – зауважив Микола Сагайда.

Микола Сагайда також зауважив, що для нього екологічні проблеми є дуже важливими. І кожен сільський голова має нести відповідальність за стан екологічних справ у своєму населеному пункті. "Коли повз мене проходила дівчинка з пакетиком, вона його викинула просто так. Я не хотів давати дитині зауважень, а зрозумів, що це я винен у цій проблемі. Адже поруч не було ні урни, ні коробки, куди можна було б спокійно викинути пакетик чи інший вид сміття. Тому нам усім потрібно мати відповідальність за навколишнє середовище і питати себе: а що я зробив для того, аби природа стала чистішою", - мовив Білинський сільський голова.

Саме таке питання, задане ним, активно порушують і в іншій, Баранинській об’єднаній територіальній громаді, що на Ужгородщині. Адже в одному із населених пунктів цієї ОТГ, у селі Великі Лази, при місцевій школі діє лабораторія з переробки пластику "Резиденція Пластикожуя", де учні можуть сортувати пластикові відходи та переробляти їх на креативні елементи повсякденного вжитку. Для цього вони спочатку подрібнюють пластик, потім створюється пластикова основа, яка вже потім перетворюється у певну форму для кінцевого переробленого продукту. Директор Великолазівської ЗОШ Віра Данко зазначила, що учні навчального закладу постійно беруть участь у різноманітних екологічних заходах. Зокрема, активно прибирають береги річок, які протікають на території ОТГ, займаються вирішеннями різних екологічних проблем у селі. Віра Данко також зауважила, що лабораторія має навіть перші досягнення. Так, у серпні цього року учні Великолазівської ЗОШ взяли участь у "Днях Дніпра", де вони представили власний виріб з переробленого пластику.

Керівник навчального закладу зауважила, що одна з головних цілей навчального закладу – не лише дати дітям освіту, але й привити любов до природи і навчити передовим технологіям, які дозволять якомога менше зашкодити природі.

Цю тезу підтримує і начальник Державної екологічної інспекції у Закарпатській області Іван Мартин. Він зауважив, що вирішити і попередити проблему засмічення річок можна трьома взаємопов’язаними способами. “По-перше, це екологічна освіта. Мені прикро, коли бачу, як бабуся біля річки викидає сміття при дітях і онуках, показуючи тим самим негативний приклад для підростаючого покоління. Тому потрібні різноманітні екологічні програми, які б навчали дітей оберігати природу і не смітити. І самим показувати позитивний приклад: сортувати сміття, не викидувати відходи у будь-якому місці і т.д. По-друге, не потрібно боятись громадськості, щоб на їх території з’явився сміттєпереробний завод. Ось я був у Відні, і бачив, що у самому центрі столиці Австрії працює подібний об’єкт. Я думав, що завод, який виготовляє пиво. Але виявилось, що це сміттєпереробний завод, який ззовні виглядає охайно і чисто. І там усе працює за європейськими стандартами. Тому потрібно, щоб такі об’єкти у нас існували. Адже проблема нагальна. Ну і по-третє, це запуск роботи пересувних спалювальних міні-заводів, які можуть спалювати до 100 тонн відходів за добу. От уявіть собі: нехай такий об’єкт спалює десь 20-30 тонн за добу. Повірте мені, за півроку  чи рік такими темпами ми вичистимо Закарпаття від сміття”, – сказав Іван Мартин.

Експерт громадської організації “Екосфера” Оксана Станкевич-Волосянчук у коментарі інтернет-виданню "PMG.ua" зауважила, що для вирішення цієї екологічної проблеми потрібна воля влади виконувати Стратегію поводження з твердими побутовими відходами, яка була прийнята ще у далекому 2013 році. “Адже за цим документом в області вже мала існувати стратегія роздільного збору сміття, а також мали би бути побудовані хоча би два комплекси механіко-біологічної обробки відходів, де фактично мала б утилізуватись левова частка сміття. Крім того, мали би вже бути рекультивовані практично усі сміттєзвалища. Якби ця Стратегія впроваджувалась і втілювалась у реальність, то не мали б проблем, які є зараз. В принципі, владі потрібно витягти цю Програму із шухляди і просто почати виконувати її”, – розповіла Оксана Станкевич-Волосянчук.

Та все ж, стан річок і загалом навколишнього середовища – це не лише проблема і відповідальність влади, але й кожного з нас. І лише ми усі, люди, жителі Закарпаття, маємо кожен день працювати над тим, аби якомога менше сміття потрапляло у річки. І вимагати від влади, щоб екологічні ініціативи втілювались. Адже природа може помститись за те, що ми власними руками робимо з нею.

Нагадаємо, що на Виноградівщині може виникнути сміттєвий колапс.