У Синевирській Поляні силами громадської організації встановили пам’ятник воїнам Першої світової війни
У науковому багажі чи не найбільш компетентного дослідника подій Першої світової війни на теренах Закарпаття Юрія Фатули – десятки пошукових експедицій, здійснених ним упродовж багатьох років місцями запеклих боїв ворогуючих армій на територіях України, Польщі, Словаччини, Словенії, у яких брали участь наші пращури – солдати 66-го Унгварського і 85-го Мараморосько-Угочанського піхотних полків, кропітка робота у вітчизняних та закордонних військових і цивільних архівах, результатом яких стали дві ґрунтовно написані книги-дослідження про події більш ніж 100-літньої давнини.
Своїм надзвичайно скрупульозним та важливим як з історичної точки зору, так і з позицій людської пам’яті, дослідництвом подій, що напряму стосуються чи не кожної закарпатської родини, пан Юрій згуртував чимало земляків різних професій, які у листопаді минулого року радо прийняли його пропозицію об’єднати свої зусилля у рамках громадської організації, яку назвали «Центр військово-історичних досліджень «Memento bellum».
Цими днями Ю.Фатулі та його колегам вдалося реалізувати першу практичну дію у рамках громадської організації «Memento bellum». Упродовж двох днів, 15-16 липня, фахівці будівельної компанії (директор Василь Білич), за сприяння Синевирсько-Полянської сільської ради (сільський голова Юрій Горват) та дирекції Національного парку «Синевир» (директор Микола Дербак), за кошти громадської організації встановили пам’ятник та провели опоряджувальні роботи на військовому цвинтарі Першої світової війни у селі Синевирська Поляна Міжгірського району.
На мармуровій табличці, прикріпленій до андезитового монументу, викарбувані прізвища та вік полеглих воїнів, назви військових підрозділів, у яких вони воювали. Вінчає пам’ятник епітафія: «Ніч вже йде, За верхи ясне сонце зайшло. Вояки, тихо спіть, без тривог. З Вами Бог!».
«На цьому кладовищі у чотирьох спільних та 15 одиночних могилах поховані 24 воїни австро-угорської армії, які померли у військово-польовому шпиталі у період з лютого по травень 1915 року під час Зимової Карпатської битви, – каже Юрій Фатула. – Це вояки 19-ї Пльзенської піхотної дивізії (мобілізаційний округ Південночеський край: Ческе Будейовіце, Індржихув Градєц, Пісек). Серед них – два офіцери та військовий лікар. За національністю вони – чехи і німці. Серед похованих є і шестеро солдатів з Боснії, піхотний полк яких у цей період був у підпорядкуванні 19-ї дивізії. Документальна архівна база, на основі якої робилися дослідження – матеріали Чеського військового архіву, кадастровий план кладовища, персональні карточки вояків. Дуже шкода, що зараз з нами немає Михайла Бембила – місцевого педагога і краєзнавця, котрий знайшов і легалізував цей цвинтар, описав його у своїй книзі «Поляни». Він помер три тижні тому на 77 році життя».
Військовий цвинтар у Синевирській Поляні – один з багатьох об’єктів нашої спільної історичної європейської спадщини на території Закарпаття. Окрім історичної ваги він стане й туристичною локацією, адже відтепер нащадки та земляки 24 полеглих вояків з різних країн Європи матимуть змогу приїхати і вшанувати пам’ять своїх пращурів. Його офіційне відкриття намічається цьогорічної осені за участі представників Генерального консульства Чехії у Львові та Міністерства борони Чехії.