Святвечір на Закарпатті: традиції на прикладі одного села
Різдво – чи не найулюбленіше свято українців. Воно має багато унікальних традицій, а готуються до нього дуже ретельно. Традиційно, Різдву передує сорокаденний піст, який починається 28 листопада і триває до 7 січня.
Переддень Різдва Христового – Святвечір. Це особливий день для всієї родини і певною мірою сакральний. В цей день вдома повинна бути вся родина. Вже від самого ранку всі – від малого і до старого – зайняті роботою: господиня готує Святу Вечерю, ґазда порається по господарству, діти – теж зайняті хатньою роботою.
У Закарпатті збереглася традиція, коли на Святий Вечір зранку, поки ще сутінки, ходять "кодкодачі". Це маленькі хлопчаки, які ходять від хати і до хати та віншують, аби у господарів водилась худоба, – йдеться у великому лонгріді, підготованому інтернет-виданням "PMG.ua" спеціально до свята Різдва Христового.
Приміром, у селі Брестів Мукачівського району маленькі "кодкодачі" заходять до хати зі словами "Дай, Боже, щасливий Святий Вечір" і далі починають "кодкодакати":
"Кодкодак, кодкодак,
Кури, яйця на подак,
Оби у вас було тілько яєчок, як на небі звіздочок,
Обись ’те не могли ні переносити, ні перевозити".
Господарі, звичайно ж, віддячують "кодкодача" та обов’язково запрошують ввечері колядувати.
На Святий Вечір заборонялось виходити дівчатам та жінкам за межі двору – "бо помило прив’яжуть". Якщо інтерпретувати українською, то "дадуть віника". Отож, вся "посильна" робота лягала на плечі чоловіків.
Жіноча робота 6 січня полягає в іншому – вони готують Святу Вечерю. Згідно традиції, на різдвяному столі повинні бути 12 пісних страв:
- кутя,
- узвар,
- голубці,
- грибна поливка,
- вареники з картоплею (або з картоплею та грибами),
- борщ,
- гриби смажені,
- фанки (закарпатський варіант пампушків),
- тушкована квасоля,
- тушкована капуста з грибами,
- риба,
- оселедець.
Перед вечерею, коли всі страви приготовано, домашня худоба нагодована та зроблено всю роботу по господарству, голова родини вносить до хати солому та розкидує її по підлозі. При цьому дітлахи, зазвичай, імітують звуки свійської худоби, аби на другий рік вона водилась. І взагалі, на Закарпатті на Святий Вечір приділяється особлива увага свійським тваринам. Неприпустимо, аби в цей день худоба була голодною. Господарі не сідають вечеряти до того моменту, поки не нагодують худобу.
Поробивши усі справи, святкову вечерю розпочинали із появою першої зірки на небі. До цього моменту, впродовж дня, їсти і пити забороняється. Обов’язково перед вечерею вся родина молиться. Далі голова сім’ї дякує Богові за минулий рік та віншує (на Закарпатті частіше кажуть "вінчує") на рік прийдешній.
Повечерявши, родина готується зустрічати колядників.
За традицією, хлопчаки вчать відразу кілька колядок, а вже перед самим Різдвом обирають одну, з якою ходять від хати і до хати та прославляють народження Ісуса. Дехто ходить колядувати із "дзвіздою" – так на Закарпатті називається обрядова саморобна атрибутика, яка підкреслює особливе відношення колядника до свята Різдва.
Гарні українські колядки Ви маєте змогу передивитись за цим посиланням.