"Хокей має свої особливі традиції на Закарпатті", – тренер Андрій Максимович

Юні закарпатські хокеїсти цьогоріч беруть участь у Чемпіонаті України. Ця новина є досить неочікуваною та приголомшливою навіть для затятих вболівальників цього виду спорту. І не дивно, адже така подія в історії закарпатського хокею відбувається вперше з часів незалежності України. Наші юні хокеїсти грають у збірній Калуш-Ужгород «Олімпія-Спартак».

Усе літо юні хокеїсти проходили фізичну підготовку на спортивному полі Ужгородської школи №6. Однак вже з початку осені інтенсивно тренуються на льодовому майданчику в місті Калуш Івано-Франківської області.

«На льоду управляємося щовихідних, проводимо там по 7-8 годин, – каже тренер Андрій Максимович. – Цього року нам вдалося домовитися з хокеїстами міста Калуш про формування однієї команди, адже часто спільно тренуємося. Тому в такому складі і вирішили взяти участь у Чемпіонаті. Створити команду самим – поки не вдається. Зазвичай команди, які беруть участь у такого роду змаганнях, мають можливість щорічно, безперервно тренуватися на льоду. Наша ж команда – як виняток, тому вона й унікальна».

До збірної «Олімпія-Спартак» увійшло 11 закарпатських юнаків 2002-2003 року народження. Так, уже 31 жовтня – 1 листопада відбулися перші турніри за участі нашої команди. «Олімпія-Спартак» змагалася на льоду з «Галицькими Левами». До слова, останні у минулому сезоні здобули срібло Чемпіонату України. І хоча цього разу безспірно перемога була за ними, це тільки додало снаги нашим юним хокеїстам. Адже, погодьтеся, суперники випали сильні.

«Раніше тренував хокейну команду в Херсоні, звідки я родом. Спочатку також було не легко. Пригадую, київські та харківські команди вигравали у херсонців зі значним відривом, сміялися над нами. Проте згодом 5 осіб із херсонської команди «Дніпр» увійшли до Збірної України в юнацькому відборі. Потім тренував юнаків 97 року народження, які свого часу стали призерами Чемпіонату України, – каже Андрій Максимович. – Закарпатську дитячу команду треную з 2011 року. Якщо з ними ми повноцінно займаємося два дні в тиждень, то у Херсоні – щонайменше 2 тренування у день. Це важливий фактор, тому сподіваємся, що вже найближчим часом критий льодовий майданчик з’явиться і в Ужгороді. Принаймні маємо для цього всі передумови. Чомусь у нас здебільшого приділяють увагу футболу, хоч результати не надто значні. Все ж хочеться, щоб розвивалися різні види спорту. До того ж хокей має свої особливі традиції на Закарпатті».

Наразі брати участь у Чемпіонаті України з хокею мають право діти з 11-річного віку, інші ж – тільки в організованих турнірах. Однак, нині на сайті Федерації хокею України активно обговорюється створення дитячо-юнацької хокейної ліги. Така функціонувала приміром десять років тому. Її відновлення, за словами, Андрія Максимовича, дозволить і меншим за віком дітям брати участь у масштабних, всеукраїнських змаганнях. Що однозначно сприятиме розвитку дитячого хокею. Адже не секрет, що спорту приділяють мало уваги. Фінансування ж цієї галузі – це вклад у здоров’я нації. Шкода, що сьогодні цього не хочуть розуміти.

Попереду у цьогорічному Чемпіонаті команду «Олімпія-Спартак» чекає ще з десяток турнірів. Всі вони відбуватимуться на виїзді. Запросити команди до Ужгорода – наразі немає можливості, адже для цього потрібний критий льодовий майданчик.

Інший тренер закарпатських хокеїстів Олександр Дмитрієв на запитання, як він розцінює можливості збірної Калуш-Ужгород, відповів: «У новітній історії України ужгородська команда вперше братиме участь у Чемпіонаті України. Тому потрібно бути реалістами, розуміти, що інші команди мають значну перевагу: можливість займатися на льоду упродовж усього року. Ми ж такої можливості поки що не маємо. Тому важко розраховувати на призові місця, однак саме участь у Чемпіонаті може дати поштовх не тільки цим хлопцям, а й іншим. Зрозуміло, що перші змагання були для нас нелегкими, однак головне – не зламатися. Працювати над помилками і рухатися далі. Думаю, результат буде згодом».

У складі закарпатської юнацької хокейної команди грають двоє синів Олександра Дмитрієва. Так, старший із них Олександр-Джеймс каже, що цікавився хокеєм завжди, а зрозумів, що це його вид спорту тоді, коли вперше два роки тому прийшов на тренування. Хлопець вірить, що зможе досягти вершини у хокеї. Уже нині дванадцятирічний Олександр-Джеймс будує плани на майбутнє.

«Після закінчення школи, хочу вступити в спеціалізований навчальний заклад у Канаді. Вболіваю за команду міста Детройт, вони грають у складі ліги НХЛ. Мрію колись особисто познайомитися з її гравцями», – каже юний закарпатський хокеїст.

Центральний нападаючий команди «Закарпатські ведмеді» Артем Адамчук грає у хокей з шести років, нині йому одинадцять. Пригадує, що на першу гру він прийшов з татом ще тоді, коли в Ужгороді тільки з’явився льодовий майданчик. Змагалися між собою дорослі закарпатські хокейні команди. Після того хлопець захопився цим видом спорту, дивився різні фільми: документальні і художні. А вже наступного року і сам став учасником дитячої команди.

«Завдяки хокею я знайшов багато друзів. Ними стали всі учасники команди. На кожних нових турнірах здобуваємо досвід, зав’язуємо нові знайомства. Зрозуміло, що трохи відчувається конкуренція, однак конфліктів не виникає, – запевняє Артем. – У хокей сьогодні грає і мій молодший брат Денис. Я сам привів його до нас на тренування ще два роки тому. Йому сподобалося, тож зараз тренуємося разом».

До речі, сьогодні до дитячої хокейної команди «Закарпатські ведмеді» входить близько 100 юнаків, однак інтенсивно наразі займаються тільки 30 із них . Вікова категорія – 2002-2008 роки народження. Отож, за словами Андрія Максимовича, команда відкрита для нових гравців-початківців. Йдеться про 5-6 річних дітей.

«Кожному варто дати можливість спробувати себе у тому чи іншому виді спорту. Ймовірно саме ваша дитина має потенціал до гри у хокей, проте його треба відкрити, побачити, – зазначає Андрій Володимирович. – Нині 5-7-річних дітей можемо повністю забезпечити формою. Це важливо, адже так батьки не матимуть зайвих витрат. До того ж поїздки на турніри нам допомагає оплатити компанія «Рейнер», за що, власне, і вдячні її директору Сергію Ковачу».