Здатні робити добро

Країна розірвана. Чвари політиків розділили людей. Йде війна. Народ втомився. Всі хочуть миру, але не знають, як його добитися. Полум’яні промови, флешмоби «єдина країна», пафосні заклики… На жаль, частіше всього це показуха. Треба щось інше. 

Але як дійти спільної мови між людьми, котрі роками по різні сторони барикад? Кожному з нас телевізор і інтернет верещать окрему пропаганду, розтягують в різні боки. Хтось хоче, щоб ми ніколи не порозумілися. Жодні слова не зможуть спинити професійну, вивірену маніпуляцію. 

Але не все так погано. Ми ще здатні робити добрі діла. 

Один із воїнів, що повернувся з АТО, якось сказав: «Єдині, кого шкода – це діти. Вони ні в чому не винні, вони ховаються по підвалах і бояться всього. Вони страждають через те, що ми дурні. Якщо і варто за когось покласти життя – то за дітей». 

Згадаймо дитинство. Всі ми росли в теплі, ситі й доглянуті батьками. Ще не зіпсовані дорослим світом, ми були щасливі, бо насправді більше нічого й не треба. 

А тепер уявіть собі, якби в нас змалку забрали рідний дім і повезли кудись у чужі місця, до чужих людей. Як би не було добре на нашій затишній землі – тим, хто сюди втік від війни, несолодко. 

Можна по-різному ставитися до дорослих переселенців, але їх діти не живуть у спокої. Маленький мозок не може усвідомити, що тут нема війни. Дитина бачить лише чужі обличчя, незнайому атмосферу, оцінюючі погляди. Будь-яке непорозуміння лякає. Достатньо іскри, щоб вибухнула захисна реакція агресії, котра закарбується в підсвідомості на роки. Батьки маленьких переселенців живуть кожен у власних негараздах – вони вирвалися з неблагополучного, важкого місця, їх майбутнє оповите туманом. Не завжди в них стає сили, щоб розрадити своїх дітей. Напруженість і неспокій – це кокон, що оточує сім’ї переселенців. 

Дитина потребує любові. Ми тут живемо в спокої і мирі. Чому б не поділитися своїм теплом із чужою, настороженою дитиною, котра не чекає жодного добра? 

Цими днями по землі ходить святий Миколай. Закарпатські діти твердо знають, що якщо вони будуть слухняні – отримають подарунки. Миколай добрий і любить дітей. 

Уявіть собі, як зрадіє дитина, котра давно забула, що таке сюрприз, несподіване добро, подарунок – як у мультику «Просто так». 

І це стосується лише свята Миколая, Нового року чи Різдва. Таке маленьке добро можна зробити будь-коли.

Дорослі знають, що Миколай може не тільки крадькома залізти через димар і покласти цукерки в чобіток. Він має силу дати ласку і любов через серця й руки добрих людей. 

ГО «Закарпаття-Донбас», міні-маркет «Кошик 24» та газета «Панорама» проводять акцію «Подаруй маленькому переселенцю свято». 

Якщо ви хочете побудувати мостики любові між людьми, якщо у вашій душі є промінчик від святого Миколая – зробіть добре діло. Принесіть бодай якусь дрібничку чи цукерку. Це неважко. Ми передамо.  

Навіть маленьке тепло топить лід, що роз’єднує людські серця. Тож давайте разом зігріємо зневірених бідою дітей, що живуть серед нас.