Міс Ужгород: інша сторона конкурсу

Шик, блиск, краса! Саме так на перший погляд здалося феєричне шоу, яке сколихнуло весь обласний центр минулої п’ятниці – «Міс Ужгород».

У своєму блозі хочу пролити світло на деякі деталі, які стали для мене не зрозумілими і викликали розчарування. Хотілося б у цьому розібратися.

• Після підписання однорічного контракту з «One Models Agency» 15 дівчат не мають права ні брати участь у інших конкурсах, ні в жодних інших модних заходах, які не організовані модельним агентством.(Це, в принципі, звичайна умова для усіх агенцій такого типу діяльності).

• У конкурсі могли брати участь усі охочі і впевнені у собі дівчата, але відбирав найдостойніших тільки пан Владислав Лакатош, тільки на свою, високоповажну думку (при співбесідах просто не було нікого іншого із комісії).

• Загалом, готувалися до конкурсу, як стверджують організатори, ще від грудня 2013 року. Проте, як кажуть самі учасниці, репетиції тривали максимум тиждень , і це до фінального етапу.

• Дівчатам було обіцяно, що у членах журі засідатимуть майже всі запрошені гості, окрім, як ви могли уже здогадатися, всюди сущого Лакатоша. При анонсуванні події у ЗМІ згадувалося, що серед суддів буде директор конкурсу краси «Міс Львів» та «Міні-Міс Львів» - Володимира Місяйло; актор відомий по фільмах «Синевир» та «Тіні незабутих предків» - Богдан Юсипчук; фотограф - Олексій Васильєв; ведучий та продюсер конкурсу «Міс Україна Всесвіт» - Олексій Дівєєв-Церковний та співачка Рената Штіфель, котра, до слова, колись брала участь у конкурсі «Міс Ужгород». Натомість, у журі сиділи «авторитетні» ужгородці. Директор конкурсу, у відсутності запрошених гостей звинувачує нинішній стан в країні.

• Не меншим здивування для дівчат було те, що однією з умов конкурсу були три фотосесії, за які учасниці повинні були відвалити по 400 грн. Проте, до сих пір ці фото не надані…

• Найбільшого резонансу набули відгуки конкурсанток про подарунки від спонсорів.

У подарунковому пакеті можна було знайти тональний крем, бальзам для волосся та журнали зі всією продукцією від одного із головних спонсорів. Все би було добре, якби тоналки виявилися б не зіпсованими, а каталоги із продукцією старою макулатурою, ще й не простою, яка завалялась на складі, а реалізованою.

• Напевно, найбільшим розчаруванням для мене стало те, що на «Міс Ужгород» так, як і на майже усіх конкурсах краси, є такі представниці, яким нічого не перепало, навіть титулу, типу, «міс грація» або «міс інтелект».

Я не прихильниця конкурсів краси, адже суб’єктивнішого оцінювання, аніж на таких заходах можна спостерегти хіба що на шкільних конкурсах краси. На яких, виграє та дівчинка, тато котрої зробив ремонт у класі.

Шановні читачі, Вам не здається, що конкурси краси вже давно своє віджили? Для кожного краса це поняття особисте. Так як і мій матеріал. Це суто мої думки, які доповнені відгуками учасниць, котрі, на мій погляд, уже є переможницями, і кожна по-своєму, адже вийти на сцену і показати себе для оцінювання та осуду іншими людьми – вже геройський подвиг.