Про себе (бо чого завжди Пролог?)
Народилась в невеличкому селі в сім’ї, що натой час складалась з двох чоловік (точніше з трьох – третьою стала я). Виростала,як і всі звичайнісінькі дітки, дитинство було безтурботним... поки не довелось піти до першого класу. В моїй дитячій голівці тоді ще не приходило усвідомлення Вселенського значення дня першокласника, зокрема того, що в тих стінах доведеться провести величезну частину свого свідомого життя. Певно, від такої безвиході я би мала почати писати якісь там глибокі філософські віршики про зайчиків, лисичок та іншу живність (бо ж всі геніальні речі стаються в напівдепресивному стані), але ж ні – самостійне життя проходило абсолютно нормально: уроки, домашки, прогули... Якби вчителі не примушували нас,– маленьких чи не дуже – діток, складати твори, розвиваючи креативне начало, таланту так і не проявилося б. Та власне писати я почала вже в Університеті, на парах, замість конспектів. Гарно виходить чи не дуже – судити не мені, а Вам, шановні читачі і просто поціновувачі. Комусь сподобається, комусь ні, скептики осудять, пацифісти закидають квітами – та маю надію, що Ви приділите хвилинку, аби хоч продивитись ці рядки.
Ненормальна, нелогічна, неадекватна, непокірлива, незрозуміла, несвідома – ось авторка даних рядків. Щиро надіюсь, що неодноразово зустрінемось на сторінках цього видання і тішуся з можливості представити на ваш «суд» наступне своє творіння:
Кохання є чи не існує?
Питання вічне й не просте...
Когось лиш день воно дивує,
У інших все життя росте.
Для ще одних - банальна фраза,
що гарно так звучить в листі:
"Люблю тебе, моя зараза!"
Є і такі: "То стан душі!"
...Десятки визначень, гора тлумачень,
Від них вже кругом голова....
Скільки людей, стільки і бачень.
Та ж істинна чи не одна?..
Чи варто гнатись за марою,
за привидом любові тим,
що книги звуть його жагою..
таким бажаним і п'янким..
А може варто зупинитись
на мить малесеньку одну.
круг себе пильно подивитись,
помітити людину ту,
що завжди поруч, і з тобою
у горі, щасті, у біді.
Щомиті жертвує собою,
бо серце віддала тобі...
Візьми те серце ніжно в руки,
у відповідь віддай себе.
хай пропадуть сумління муки!
Лиш прошепчи: "Люблю тебе!"
© Тэн