Таланти є, були б гроші!

Вже давно не таємниця, що гроші в нашому житті – ключ майже до будь-якого щастя, як “земного” так і “неземного”. Прикро, що така сувора дійсність прокручується кадром у нашій свідомості майже щодня, а особливо, коли вона стосується заповітної мрії, часто – матеріальної.

Хтось, читаючи ці рядки сучасної буденності, може не погодитися з ними, бо “гроші не головне в житті” – слова, які ми часто чуємо від людей, що нас оточують, з якими спілкуємося. Але, як відомо, “медаль має дві сторони”, тому постараємось хоча б краєчком ока подивитися на неї (іншу сторону). Хочу торкнутися в даному блозі питання, яке так “болить” кожного, хто займається якою-небудь творчою діяльністю, живе мистецтвом: композитори, поети, актори…Адже, що потрібно молодому таланту – щоб його почули, побачили, дали поштовх у прокладанні свого шляху до заповітної мрії. Але нема реклами – нема і руху вперед (прогресу). В даному випадку йдеться про “спонсорів”, які готові дати життя таким мріям, але, на прикрість, їх дуже мало або в деяких випадках вважають, що витрачати час на розвиток мистецтва в нашій країні – марна справа. Тому багатьом здібним людям, які не мають матеріального “фундаменту” доводиться тільки у фантазії будувати свої плани. На жаль, така тенденція не радує.

Але що поробиш, коли мало не всі справи вирішує “зелений ідол” (долар, гроші), якому готові поклонятися всі, хто прагне влади, слави, впливу. Скільки в нас хороших співаків, які мріють про велику сцену, художників, що хочуть презентувати свої картини на виставках різного рівня, танцюристів різноманітних видів танців – від народних до сучасних?!Всі творчі особистості, з часом, втрачають бажання щось робити, натхнення творити, адже їм потрібна аудиторія, публіка, глядач, слухач, які готові споглядати. Вони всі для них як іскра для вогню, адже нема її, то й не буде тепла, радості, яку вони готові дарувати всім, хто стане їх шанувальником. Але бувають і винятки, коли людина добивається всього сама, без будь-якої підтримки, включаючи матеріальну. Таких везунчиків або дійсно можна вважати дуже талановитими, або доля складається таким чином, що саме їм випала честь використати свій шанс займатися тим, чим прагнуть їхні серце та душа. Та як би не було, але я не нав’язую свою думку комусь із вас, шановні читачі, бо вона є тільки суб’єктивною. Та якщо взяти до уваги ще ті давні часи, коли жив наш відомий на весь світ кобзар Тарас Григорович Шевченко, то можна зрозуміти, читаючи рядки з його будь-якого вірша, що в той час поняття “фальшивий митець” не було, бо тоді гроші і справжній талант були лише ехом один для одного – не те що тепер. Адже теперішні деякі “таланти“ можна завжди підкоригувати – була б тільки валюта.