МІЙ ЖАЛЬ

Ментальність нашого народу мала, по суті, передбачати наявність основної риси характеру – ДОБРОТИ!

Бо це – МИ, ЗАКАРПАТЦІ, робили все можливе, щоб врятувати не одну єврейську дитину від СТРАШНОГО ГОЛОКОСТУ, це – МИ, ЗАКАРПАТЦІ, молимося щодня у храмах за кожне наше місто, село, родину. Це – МИ, ЗАКАРПАТЦІ, у часи повені рятували разом людей і міста наші від повені, це – МИ, ЗАКАРПАТЦІ, не давали нашим дітям вмерти з голоду й їхали заробітчанами: будували й будуємо, ремонтували й прикрашали у різних країнах світу споруди своїми натрудженими руками, копали буряки у різних областях нашої держави, обробляли поля, плекали й берегли нашу багатостраждальну виноградну лозу, ялинки, сакури, хміль, нарциси, едельвейси... Та, на превеликий, гіркий жаль ми лише учимося (смію надіятися, НАУЧИМОСЯ) просто і щиро любити один одного, поважати кожного ШЛЯХ, не засуджувати ніколи і нічого, берегти природу, традиції, мову, релігії, вподобання. БО ВСІ - РІЗНІ, і в тому наша краса, неповторність і сила. СПРАВЖНЯ СИЛА ДУХУ, ВІРИ, НАЦІЇ, СИЛА ДОБРА.

Чекаю вже звинувачень у піарі. ТАК, ЦЕ ПІАР, піар ДОБРА і хай воно стане вірусом. Просто одного дня вирішіть, що хочете зробити для іншого, рідного чи чужого і – зробіть свій малесенький вклад в цей піар. Подивіться на ближнього через призму СВОГО СЕРЦЯ,через призму біди,яка ніколи не буває чужою. І ХАЙ ГОСПОДЬ БЛАГОСЛОВЛЯЄ КОЖНУ ХВИЛИНКУ ВАШОГО ЖИТТЯ!