Торжество демократії
До сьогодні демократія не добиралася до обраних депутатів Верховної Ради. І хоч до них все ще не можна доторкнутися, проте, як виявилося, суд може їх не визнати. Не подумайте, я не захищаю ні Павла Балогу, ні Степана Деркача, який раптом зупинив переслідування опонента на позначці «-217». Після чого Павло раптом відразу після обрання на кілька днів зарулив до фракції Партії регіонів.
Це не заважає екс-міністру МНС звертатися до опозиції по допомогу. Ситуація настільки комічна, що ніхто вже й не дивиться, у яку сторону «козиряє» бейсболка на голові Балоги. І як це не сумно, мені починає подобатись послідовність регіоналів.
Не здивуюся, якщо за кілька днів з передвиборчої гонки до Закарпатської облради зійде основний гравець – Андрій Балога. Іван Чубирко, висунутий правлячою партією, отримає депутатський мандат. А там і переглянеться баланс сил у найзахіднішій облраді. Ставки дуже високі. Подейкують, що кожен з них готовий витратити на вибори по кілька мільйонів гривень. А тут – такий удар згори.
Як на мене, нехай чубляться. Якщо добре товктимуться, то я пройду в облраду і зі своїми очікуваними 300 голосами. Хоча радості від того небагато. Бо через кілька днів Пістрялівський господарський суд визнає відсутність моїх повноважень. Голосуй, не голосуй – все одно получиш…